Санта Монтефіоре

Санта Мотефіоре народилась у Хемпширі (Великобританія) у 1970 році. Коли їй виповнилося 12 років, батьки відіслали її в Шернбурський пансіонат для дівчат, де, можна казати, і почалася її письменницька кар’єра. Вона розважала подруг ціликом вигаданими історіями про їх романи з хлопцями з сусіднього чоловічого коледжу, які відбувалися в зовсім екзотичних місцевостях. Подруги були у цілковитому захваті і вимагали продовження. Більше того, один із знайомих її матери, відомий письменник, прочитавши ці чудові твори, порадив надіслати їх до видавництва. Редактори поставились до юної авторки прихильно, сказали багато похвальних слів, але друкувати її опуси не забажали. Сама Санта до своїх шкільних творів ставиться досить іронічно: романтичні історії про кохання, яке вона ще ніколи не випробувала, про життя аристократів, про яке вона мала дуже поверхневе уявлення… Але потім до справи втрутилася судьба, подарувавши їй справжнє кохання.

Батьки підшукали Санті роботу в Аргентині, в маєтку, розташованому в самісінькій глухомані, серед пласких випалених рівнин: вона повинна була навчати англійській мові трьох маленьких дітей. І Санта закохалася… Але не в блискучого латинського мачо, а в чарівну, дику і невимовно прекрасну природу цієї країни. «Аргентина здатна отруїти вашу душу. Місцевості ці пахнуть евкаліптом і гарденією, в повітрі чути фиркання коней на полях або тупіт копит на майданчику для гри в поло, спів птахів та стрекотіння цвіркунів. Будинки в колоніальному стилі пофарбовані в білий чи жовтий колір, ставні на них зелені – як мені говорили, для захисту від виснажливої літньої спеки. Будівлі потопають в яскравих різнобарвних квітах, звичайно до них прибудовані криті черепицею тераси, з яких відкривається вид на безкінечну далечінь. Зрозуміти, де закінчується небо і починається земля, неможливо – горизонт утопає в серпанку. Людина там відчуває себе крихітною», — так описує Санта Монтефіоре на своєму сайті цей чарівний край. Вона перебувала там рік, а коли пізніше знов відвідала Аргентину як туристка, то впала у відчай від того, що відчула себе тут чужою, незваною гостею. Робота, друзі, прогулянки по преріях, — все це залишилося в минулому.

Напевне, в кожного з нас є в житті такі моменти, коли ми раптом розуміємо, що «неможливо двічі увійти в ту ж саму ріку» і відчуваємо болісну нудьгу за часом, містом і людьми, які пішли безповоротно. Санта Монтефіоре вклала свої переживання в п’ять книжок про Аргентину – п’ять зізнань в коханні та ностальгії.

1998 року Санта одружилася з Симоном Себагом Монтефіоре, іменитим істориком і автором популярних досліджень. У 90-х роках ХХ століття він багато подорожував по СНГ, бував на Кавказі, в Україні, Росії, Середній Азії. Повернувшись, він видав книжки, що мали великий успіх: «Потьомкін», (2000) и «Сталін. Двір червоного монарха» (2003). Санта говорить, що поради чоловіка були для неї, як для письменника, безцінними. Він говорив їй, що писати треба тільки про те, що живе в твоєму серці. Серце Санти залишилося в Аргентині – країні запальної музики та палких почуттів, країні нашої мрії про пристрасне фатальне кохання… А всі її книжки про Аргентину стали європейськими бестселерами.