Закрити
Відновіть членство в Клубі!
Ми дуже раді, що Ви вирішили повернутися до нашої клубної сім'ї!
Щоб відновити своє членство в Клубі — скористайтеся формою авторизації: введіть номер своєї клубної картки та прізвище.
Важливо! З відновленням членства у Клубі Ви відновлюєте і всі свої клубні привілеї.
Авторизація для членів Клубу:
№ карти:
Прізвище:
Дізнатися номер своєї клубної картки Ви
можете, зателефонувавши в інформаційну службу
Клубу або отримавши допомогу он-лайн..
Інформаційна служба :
(067) 332-93-93
(050) 113-93-93
(093) 170-03-93
(057) 783-88-88
Якщо Ви ще не були зареєстровані в Книжковому Клубі, але хочете приєднатися до клубної родини — перейдіть за
цим посиланням!
×
Покладіть до «Кошика» новинки
Стати членом Клубу
УКР | РУС

Луіза Пенні

Луіза Пенні

Автобіографія Луїзи Пенні.

Я мешкаю у маленькому селі на південь від Монреаля, недалеко від кордону з Америкою. Мій чоловік, Майкл і я тримаємо двох рудих мисливських собак. До недавнього часу їх було три. Дві, Мегі і Труді, і ще один пес, Сеамус,якого випадково знайшли хворим на дорозі. Він був в жахливому стані, і, очевидно, провів велику частину життя зв`язаним в сараї. Але не дивлячись ні на що, він був ніжний, добрий і вдячний нам. І ми протягом двох років давали йому любов, їжу та ліки. Він любив м`які іграшки та Труді, вона виглядала як м`яка іграшка. А також Майкла. Сеамус любив і його.
Але, врешті-решт, його органи не могли правильно працювати. Він все ще мав ясний погляд, виляв хвостом. Він був серйозно хворий. І старий мандрівник зробив свою останню поїздку до ветеринара, де його серце зупинилося. Подібно до того, як Гамаш в «Останній милості» описує випадок з його псом, Санні. Також і з Сеамусом.
Роки образ, зневаги і горя. Та все ж Сеамус міг давати нам любов. Майкл і я стали прихильниками SPCA (міжнародне суспільство у запобіганні жорстокості до тварин), і ми не забруднюємо навколишнє середовище. До того ж ми запрошуємо і вас, хоча ми підозрюємо, що більшість з вас вже і так підтримують SPCA або вашу місцеву аналогічну організацію.
Я хотіла б розповісти вам небагато про себе. Я народилася у Торонто у 1958 р, стала журналістом і працювала на радіо в Канадській Радіомовній корпорації, що спеціалізується у важливих політичних новинах і поточних подіях. Спочатку я працювала в Торонто, потім в Тандер-бей, на далекому кінці Верхнього Озера, провінція Онтаріо. Це було відповідне місце для вивчення мистецтва роботи на радіо: брати інтерв`ю і слухати. Це ключ. Хороший репортер мало говорить і слухає. Пильно і уважно.
З Тандер-бей я переїхала до Вінніпега, щоб знімати документальні фільми і працювати в денному шоу на CBS. Це був надзвичайно творчий час з дивно творчими людьми. Але я вирішила, що вестиму ранкову програму, і взялася за цю роботу в Квебек-ситі. Перевага ранкової програми в тому, що вона має найбільшу аудиторію, недолік в тому, що необхідно було просинатися о четвертій ранку.
Але Квебек-ситі запропонував багато інших переваг, і вони компенсували необхідність вставати зрання. Там приголомшливо красиво і майже всі говорять французькою мовою, яку я хотіла вивчити. В ході вивчення я називала квебекцев «добрими гарбузами», замовляла «палаючих мишей» в ресторані (на десерт, звичайно), і просила водія таксі «візьміть мене на війну, будь ласка». Він перевів і запитав «На яку саме війну, мадам?». На щастя витончений і поважний Квебек-ситі має дуже терпеливий характер, і він просто посміхався мені.
Після я працювала в Монреалі, де закінчила свою кар`єру в обідній програмі на CBS.
У тридцять з хвостиком зі мною сталася найпрекрасніша річ. Я закохалася в Майкла, голову гематологічного відділення в монреальській педіатричній лікарні.
Це дивне благословення – знайти любов. Це був мій перший шлюб і його другий. Його перша дружина померла від раку декількома роками раніше, і це вбило його. Сумні і засмучені, ми зустрілися і почалися ніжні спроби залицяння. Обом було трохи моторошно, але ми здолали це відчуття. Ми були щасливі і глибоко вдячні рідним і близьким, які підтримували нас.
Протягом одинадцяти років ми живемо у старому цегельному будинку, в місцевості, оточеній кленовим лісом, горами й смердючими собаками.
Часом я пишу в сльозах. Ні, це не тому що я така зворушена власним твором, це від щастя що я роблю це. У житті журналіста я зустрічала випадки смерті, нещасні випадки і жахливі події, а також інші лиха – відчай і бідність. Тепер, кожного ранку я вмикаю комп`ютер і відвідую своїх уявних друзів, Гамаша і Бювуара, Клару і Пітера. Яке це щастя – писати. Я сподіваюся, що Ви любите читати книги також сильно, як я люблю писати їх.

 

Винагороди і премії:

«ОСТАННЯ МИЛІСТЬ» (A FATAL GRACE / DEAD COLD)
У списку бестселерів США, Австралії і Канади одна з кращих книг 2007 – журнал «Deadly Pleasures Magazine» – США, Starred Reviews, Kirkus and Library Journal.

«ЩО ПРИХОВУВАЛ НЕБІЖЧИК» (STILL LIFE)
Лауреат престижної винагороди «Энтоні» за кращий дебютний роман в США.
Лауреат винагороди «Баррі», затвердженою читачами «Mystery News» і «Deadly Pleasures Magazines» у США.
Лауреат Dilys Award – 2007, за даними Асоціації книгарень детективної літератури. у Сполучених Штатах книга дуже добре продавалася 2006 р.
New Blood Dagger – 2006 за кращий детективний дебют, винагорода надана Асоціацією детективних письменників Великобританії.
Arthur Ellis Award – 2006 за кращий детективний дебют, винагорода надана Детективними письменниками Канади.
У списку бестселерів Канади і Асоціація книгарень детективної літератури роман увійшов у десятки кращих детективів 2006 року, за версією «Kirkus Reiview».

Книжки цього автора
Час расплаты. Детальна інформація, ціни, характеристики, опис
Устав от затянувшегося бездействия после отставки, Арман Гамаш принимает предложение возглавить Полицейскую академию Квебека. Ему предстоит титаническая работа   Читати далі »
69 грн
До кошика