Закрити
Відновіть членство в Клубі!
Ми дуже раді, що Ви вирішили повернутися до нашої клубної сім'ї!
Щоб відновити своє членство в Клубі — скористайтеся формою авторизації: введіть номер своєї клубної картки та прізвище.
Важливо! З відновленням членства у Клубі Ви відновлюєте і всі свої клубні привілеї.
Авторизація для членів Клубу:
№ карти:
Прізвище:
Дізнатися номер своєї клубної картки Ви
можете, зателефонувавши в інформаційну службу
Клубу або отримавши допомогу он-лайн..
Інформаційна служба :
(067) 332-93-93
(050) 113-93-93
(093) 170-03-93
(057) 783-88-88
Якщо Ви ще не були зареєстровані в Книжковому Клубі, але хочете приєднатися до клубної родини — перейдіть за
цим посиланням!
УКР | РУС

Дені Дідро

Дені Дідро

Дені Дідро (5 жовтня 1713, Лангр, Франція — 31 липень 1784 рік, Париж, Франція) — французький філософ-просвытник, драматург, який заснував «Енциклопедію, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел» (1751). Разом з Вальтером відчутно вплинув на громадську думку.

Дені Дідро народився 5 жовтня 1713 в Лангре, Шампань, Франція. Його мати, уроджена Анжеліка Віньєрон, була дочкою чинбаря, а батько, Дідьє Дідро, — майстром з виготовлення ножів. За бажанням родини юний Дені готувався до духовної кар’єри. В 1723-1728 роках він навчався в єзуїтському коледжі, в 1726 році став абатом. 

З 1728 (або 1729) року в Парижі Дідро навчався, за деякими свідченнями, в янсеніському коллеже д’Аркур, за іншими — в єзуїтському колежі Людовика Великого. Припускають також, що Дідро відвідував обидва цих навчальних заклади, проте взаємна ворожда єзуїтів та янсеністів відвернули його від обраної стежки. У 1732 році він отримав магістерську ступінь на факультеті мистецтв Паризького університету. 

У 1743 році Дідро одружився на Анні Антуанетті Шампьон, яка тримала разом з матір'ю полотняну крамницю. Перший час після одруження Дідро заробляв перекладами. В 1743-1748 роках він переклав з англійської «Історію Греції» Стеніана, «Досвід про гідність і чесноти» Шефтсбері, «Медичний словник» Джеймса. 

У 1747 році разом зі своїм другом філософом і математиком Жаном Лерон Д’Аламбером він отримав запрошення очолити видання «Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел». Спочатку словник розглядався як переклад «Енциклопедії» Ефраїма Чемберса (1728), але зусиллями Дідро і Д'Аламбера перетворився у всеосяжний огляд сучасного стану знань у Франції. Дідро займався історією філософії та ремесел. У 1772 році перше видання «Енциклопедії» було завершено. Робота зайняла 25 років. «Енциклопедія» склала 28 томів - 17 томів статей і 11 томів ілюстрацій. Крім Дідро, який написав близько шести тисяч статей, до До її створення були залучені філософи: Жан Жак Руссо, Франсуа Марі Аруе Вольтер, Шарль Луї Монтеск’є, Поль Анрі Гольбах. Статті по розділах писали: скульптор Етьєнн Моріс Фальконе, архітектор Жак Франсуа Блондель, натуралісти Луї Жан Марі Добантон і Ніколя Демаре, економіст Франсуа Кене та ін. 

У своїх перших філософських роботах «Філософські думки» (1746) і «Алеї, або прогулянка скептика» (1747) Дідро дотримувався деїзму. У творі «Лист про сліпих для науки зрячим» (1749) перейшов на позиції атеїзму та матеріалізму. Телеологічному доведенню буття Бога він протиставляє еволюціоністські погляди на природу. У липні-жовтні 1749 року за вільнодумні твори Дідро був заарештований і ув'язнений у Венсенському замку. 

Дідро — автор декількох п’єс та романів. В 1750-і роки були опубліковані дві п’єси — «Побочный сын, или Испытания добродетели» (1757) і «Отец семейства» (1758). Відмовившись від поетики класицизму, Дідро-драматург прагнув реалізувати принципи нової («міщанської») драми, яка зображує конфлікти між людьми в буденній життєвій обстановці. Головні художні твори Дідро: повість «Монахиня» (1760), роман-діалог «Племянник Рамо» (1762 1779), роман «Жак фаталист и его хозяин» (1773). Вони залишилися невідомими його сучасникам і вперше були опубліковані після смерті автора. В них було яскраво виражено неприйняття Дідро релігії і церкви, а також прихильність гуманістичним ідеалам. 

В 1759-1781 роках як критик мистецтва Дідро писав щорічні огляди художніх виставок. Вони були розміщені в рукописній газеті «Літературна кореспонденція» його друга літератора Фрідріха Мельхіора Грімма, яку розсилали за передплатою освіченим європейським монархам. 

У 1765 році російська імператриця Катерина II придбала бібліотеку Дідро. Заплативши за бібліотеку, Катерина залишила книги в його довічне користування і призначила філософу щорічну платню в якості бібліотекаря, виплативши гроші за 50 років наперед. 

З 1773 за 1774 Дідро, на запрошення Катерини II, здійснив подорож до Росії і жив у Петербурзі. Після повернення Дідро написав ряд творів, присвячених перспективам залучення Росії до європейської цивілізації. Рукопис було привезено до Петербургу вже після смерті філософа. Його скептичні висловлювання на «Наказ» Катерини II викликали лють імператриці. 

В останні роки Дідро продовжував займатися літературними проектами. Він приготував матеріал для свого друга історика Гійома Тома Франсуа Рейналя з різкою критикою колоніальної політики Франції; опублікував «Эссе о Сенеке», де намагався виправдати філософа і державного діяча. 

31 липня 1784 Дені Дідро помер. Його було поховано у церкві Святого Роха, але в часи Французької революції 1789 року всі поховання в церкві були розорені, а тіла перенесені в загальну могилу.