Закрити
Відновіть членство в Клубі!
Ми дуже раді, що Ви вирішили повернутися до нашої клубної сім'ї!
Щоб відновити своє членство в Клубі — скористайтеся формою авторизації: введіть номер своєї клубної картки та прізвище.
Важливо! З відновленням членства у Клубі Ви відновлюєте і всі свої клубні привілеї.
Авторизація для членів Клубу:
№ карти:
Прізвище:
Дізнатися номер своєї клубної картки Ви
можете, зателефонувавши в інформаційну службу
Клубу або отримавши допомогу он-лайн..
Інформаційна служба :
(067) 332-93-93
(050) 113-93-93
(093) 170-03-93
(057) 783-88-88
Якщо Ви ще не були зареєстровані в Книжковому Клубі, але хочете приєднатися до клубної родини — перейдіть за
цим посиланням!
Вступай до Клубу! Купуй книжки вигідно. Використовуй БОНУСИ »
УКР | РУС

Джеймс Паттерсон - «Помилка»

Частина перша

Розділ 1

Того вечора, того шаленого, божевільного вечора магістраль Мейджор-Діген була забита автомобілями, а на під’їзді до Тріборо-брідж їх стало ще більше.

Не знаю, що мене дратувало сильніше, поки ми продиралися крізь щільний потік машин: чи то клаксони застряглих у пробці автівок, чи то іспанська музика, що линула з приймача в нашому таксі…

Я їхала до Вірджинії на оплачений моєю конторою семінар.

А Пол збирався на особисту зустріч у Бостоні з одним із найбільших клієнтів своєї фірми.

Єдиною спільною подорожжю, яку ми, сучасне, високопрофесійне й енергійне подружжя Стілвелів, могли собі дозволити на тому тижні, була поїздка в аеропорт ЛаГвардія.

З мого боку відкривався прекрасний вид на Мангеттен. Нью-Йорк, із його височенними вежами зі скла й бетону, виглядав іще величнішим і романтичнішим на фоні чорних грозових хмар, що напливали з-за обрію.

Визираючи у вікно таксі, я пригадала чепурненьку квартирку, котру ми з Полом винаймали колись у Верхньому Вест-Сайді. Пригадалися суботні дні, що їх ми проводили в музеї Ґуґенгайма та Музеї сучасного мистецтва; мікроскопічне французьке бістро в північній частині Г’юстон-стрит; холодне шардоне, яке ми цмулили «на природі», тобто на пожежній драбині нашої однокімнатної квартири на четвертому поверсі. З пам’яті виринула вся романтика тих часів, коли ми ще не були одружені, коли наше життя було цікавим і непередбачуваним.

— Поле! — погукала я печальним, майже похоронним тоном. — Поле!

Якби Пол був бабієм, я, скоріше за все, викреслила б зі своєї свідомості той недавній неприємний епізод як щось неминуче й тому не варте особливої уваги. Усі ми з віком стаємо дорослішими, цинічнішими… Зрештою, медовий місяць коли-небудь, та закінчується. Однак у нас із Полом усе було по-іншому!

Ми з ним являли собою одну з тих сентиментальних закоханих парочок, що часто дратують оточення виявами своїх почуттів. Більше того, ми були не просто закоханими, ми ще й були найкращими друзями — водою не розлити. Задушевними однодумцями з ментальністю Ромео та Джульєтти, готовими все життя прожити разом і померти водночас. Ми з Полом кохали одне одного до нестями та шаленства. І це — не вибіркові спогади. Саме так воно й було — завжди.

Ми познайомилися, коли були першокурсниками правничого факультету Фордгемського університету. Ми навчалися на одному потоці й належали до однієї соціальної групи, але ніколи до пуття не розмовляли. Я помітила Пола через його надзвичайну привабливість. Він був на кілька років старшим за більшість із нас, трохи серйознішим і трохи стараннішим. Тому я навіть спочатку не повірила, дізнавшись, що він погодився гайнути з нашою компашкою до Канкуна, що в Мексиці, на весняні канікули.

Увечері перед відльотом додому в мене була сварка й бійка з моїм хлопцем; ударившись об скляні двері готелю, я розбила їх і порізала руку. Поки мій кавалер безпомічно озирався й повторював: «Що ж робити, що ж робити?», — біля мене несподівано виріс Пол і, мовити б, узяв ситуацію під контроль.

Він повіз мене до лікарні й залишився біля мого ліжка. І це тоді, коли решта наших приятелів першим же рейсом хутенько змилася додому, щоб не спізнитися на заняття.

Щойно Пол з’явився у дверях моєї палати в мексиканській лікарні, несучи в руках сніданок — молочний коктейль та газети на закуску, я відразу ж збагнула, який гарний хлопець він був: синьоокий, з фантастично привабливими ямочками на щоках та просто вбивчою посмішкою.

Ці ямочки та коктейль із газетами вразили мене прямісінько в серце.

Чому ж ми докотилися до нинішнього стану? Не знаю. Не можу сказати напевне. Мабуть, ми потрапили в ту рутинну колію, до якої неминуче потрапляють більшість сучасних подружніх пар. Занурившись по вуха у свою нелегку роботу, надміру переймаючись питаннями нашої кар’єри, ми, вочевидь, настільки зациклилися на вдоволенні своїх індивідуальних потреб і забаганок, що забули про один дуже важливий факт: ми — сім’я і, перш за все, маємо допомагати одне одному.

Я поки що не стала сваритися з Полом через оту білявку, з якою я його бачила на Мангеттені. Мабуть, тому, що не була ще готова до відвертої розмови з ним, не готова раз і назавжди розібратися з нашими стосунками. До того ж я не була цілком упевненою, що він закрутив роман. А може, боялася, що відверта розмова стане початком кінця нашого подружжя. Колись Пол кохав мене; я точно знаю, що кохав. І я теж колись кохала його кожною часточкою свого єства.

Можливо, і досі кохала. Можливо.

— Поле, — знову погукала я.

Зачувши мій голос, Пол повільно обернувся. Мені здалося, що він дивиться на мене так, наче побачив уперше за багато тижнів. На його обличчі з’явився винуватий, майже сумний вираз.

Він уже розкрив рота, щоб щось відповісти.

Але цієї миті зателефонував його чортів мобільник.

Мені пригадалося, що то я сама по приколу виставила рингтоном мелодію «Втрачена любов». За іронією долі, ця дурнувата пісенька, під яку ми часто бух???али та розважалися, стала, насамкінець, дуже доречною характеристикою нашого подружнього життя.

Із ледь прихованою люттю я визвірилася на мобільник. На повному серйозі мені закортіло вихопити клятий телефон з руки Пола та швиргонути його з вікна за місток — у річку.

Пол зиркнув на номер, і в його очах з’явився вже знайомий мені нещирий вираз.

— Треба поговорити з однією людиною, — сказав він, натискаючи на кнопку.

«Не треба, Поле», — подумала я.

Тим часом наше таксі пірнуло в тунель, і величний мангеттенський краєвид зник з очей.

Ось вона, — подумала я. — Ось вона — остання крапля. Він сам зруйнував наші стосунки. А хіба ж ні?

І саме тоді, сидячи в отому таксі, я точно вирахувала той момент, коли можна впевнено сказати: «Все, крант???и. Далі — н???ікуди».

Це коли навіть увечері не хочеться побути разом.

Розділ 2

Коли ми звертали з автостради до аеропорту, удалині зловісно торохнув грім. Літнє небо вмить посіріло; швидко наближалася негода.

Таксі нарешті підвезло нас до термінала «Континентал», звідки я мала відлітати, а Пол і досі щось теревенив по телефону про акції та балансову вартість. Я й не сподівалася, що він зробить над собою зусилля настільки велике, щоб відірватися від розмови й цьомкнути мене на прощання. Коли мій чоловік розмовляє про справи своїм тихим, «бізнесовим» голосом, то хоч із гармати стріляй — усе одно він не зупиниться.

Водій перемкнув радіоприймач з іспанської музики на фінансові новини, і я простягла руку, щоб відчинити дверцята. Я злякалася, що коли негайно не вискочу з таксівки, то дратівливе дзижчання голосу диктора, який огидно-солодкавим тоном заклик???ав грошовитих людей інвестувати, доведе мене до несамовитого крику.

І я кричатиму до крові в горлі.

До втрати свідомості.

Слава Богу, цього не трапилося.

Навіть не глянувши на мене, Пол помахав мені через заднє вікно, і таксі від’їхало.

Я теж хотіла була махнути на прощання, але не стала й покотила свою валізу крізь вхідні двері.

А через кілька хвилин я вже сиділа в барі, чекаючи, поки оголосять мій рейс, і гадала невеселі думки. Відсьорбнувши коктейль, я витягнула з сумочки квиток.

З гучномовців угорі лунала недолуга естрадна обробка пісні групи «Клеш», яка називалася «Мені піти чи залиш???итись?» Ні, ну ви тільки погляньте! Упорядник цієї музичної збірки, він що — телепат? От гад! Піддивився мені в душу та знайшов підходящу мелодію мого дитинства.

Добре, що тоді я була розлюченою й заведеною, а то неодмінно відчула б себе старою шкапою та впала б у депресію.

Злегка торкнувшись рота квитком, я взяла й картинно порвала його. Після чого залпом допила коктейль.

А потім витерла сльози скатертиною, що нею було накрито стіл.

Треба приступати до плану «Б».

Ясна річ, у мене будуть неприємності. Великі неприємності, а не якісь там штучки-дрючки.

Проте мені було начхати. Надто часто й надто довго Пол нехтував мною.

І я зробила дзвінок, який досі не наважувалася робити.

Потім викотила валізу назад, заскочила в перше-ліпше таксі й назвала водієві свою домашню адресу.

Коли ми від’їжджали з аеропорту, на скло впали перші краплини дощу, і в моїй уяві враз постала така картина: у темні води річки поволі та невідворотно занурюється щось велике, масивне — усе глибше та глибше.

Мабуть, уперше за тривалий час я повелася відчайдушно, безтурботно й нерозсудливо.

Розділ 3

Коли я ввійшла до свого темного порожнього будинку, уже лило ніби з відра. Скинувши промоклий діловий костюм і вдягнувши стару спортивну куртку та джинси, я відчула незначну полегкість.

А коли ввімкнула стереозапис, щоб насолодитися товариством блюзмена Стіві Рея Воґена, то відчула себе ще краще.

Потім вирішила не вмикати світла, а натомість дістала зі стінної шафи припалий пилом коробок зі свічками з ароматом квітів.

Будинок досить швидко став скидатися на церкву, а радше — на помешкання в одному дурнуватому відеокліпові Мадонни, де повсюди висять штори. Така асоціація надихнула мене ввімкнути на своєму айподі пісню «Я тебе вдягну» у виконанні її поп-величності й вивернути звук на всю котушку.

За двадцять хвилин у дверях задзеленчав дзвінок — то привезли відбивні з ягнятини, що їх я замовила дорогою додому.

Я забрала в хлопця-посильного брунатний пакуночок, пішла на кухню, нарізала часнику з лимоном та налила собі склянку «Санта-Марґеріти». Потім розігріла картоплю й почала накривати на стіл.

Для двох.

Після взяла пляшку «Санта-Марґеріти» й пішла нагору. Саме тоді я й помітила настійливе блимання червоного індикатора на своєму автовідповідачеві.

— А, привіт, Лорін. Це доктор Маркузе. Я саме виходжу з офісу й просто хотів повідомити, що ваші результати ще не прийшли. Розумію, ви чекаєте, тож щойно ми матимемо інформацію з лабораторії, я дам вам знати.

Відповідач клацнув і замовк. Відкинувши назад волосся, я глянула на себе в дзеркало й помітила легенькі зморшки на лобі та в куточках очей.

Уже минуло три тижні, як затримувалося моє місячне. Зазвичай це не є проблемою.

Та от тільки річ у тім, що я вважала себе безплідною.

Результати, про які говорив мій чуйний гінеколог, доктор Маркузе, стосувались аналізу крові й ультразвукового тесту. Саме він наполіг, щоб я пройшла це обстеження.

Ну от! Не встигла я переварити одну неприємність, а тут іще одна наступає їй на п’яти й дихає в потилицю.

Цікаво, що розвалиться першим — моє здоров’я чи мій шлюб? — подумала я.

— Спасибі, що з’явилися, докторе Маркузе, — промовила я у відповідач. — Ви, як завжди, дуже вчасно.

Розділ 4

Моє серце тьохнуло й занило. Вечеря на двох. І Пола серед цих двох не було.

Допивши призначену мені склянку вина, я зробила єдину розумну річ, котру можна було зробити за тих обставин: узяла пляшку з вином і пішла з нею нагору.

Там я налила собі третю склянку, витягла свою весільну фотографію та всілася на ліжко.

А потім сиділа, сьорбала вино й витріщалася на Пола.

Спочатку я не звернула особливої уваги на зміну в поведінці свого чоловіка, яка сталася після його останнього службового підвищення, коли він здобув дуже відповідальну посаду, пов’язану з напруженою працею. Звісно, я розуміла, що постійна напруга на роботі неминуче дасться взнаки, але я знала також, що кредитне фінансування було його спеціалізацією.

Пол не раз казав мені, що це — його покликання і що ця робота добре йому вдається. Принаймні саме так він характеризував себе з професійного боку.

Тому я й не надала великого значення, коли Пол дещо відсторонився від мене, коли раптом почав уникати сідати разом зі мною за стіл, виявляв байдужість у ліжку. Увага й зосередженість потрібні йому на роботі, міркувала я. І заспокоювала себе: це ж ненадовго. Зараз він пришпорив себе, щоб досягти успіху, а потім — розслабиться. Або зазн???ає невдачі, бо бува й таке. Тоді я залижу його рани, і ми повернемось до колишнього, нормального ритму життя. І знову мене тішитимуть і його ямочки на щоках, і його чарівна посмішка. І ми знову станемо друзями нерозмийвода.

Я витягла шухляду нічного столика й дістала звідти свій браслет-амулет. Його купив мені Пол на мій перший після нашого весілля день народження і не де-небудь, а в престижному дитячому магазині «Лімітед Ту». Я мала їх уже шість, але цей, найперший, був найулюбленішим — сердечко зі штучного діаманта. «На знак мого кохання», — сказав Пол, даруючи мені браслетку.

Не знаю чому, але ці нехитрі дрібнички, що були сентиментальним виразом щирого хлопчачого кохання, важили для мене в мільйон разів більше, ніж обіди в дорогих та престижних ресторанах, куди водив мене Пол, щоб відсвяткувати день моїх народин.

Цього року Пол повів мене до нового супермодного закладу «Пер Се», що відкрився в Тайм-Ворнер-Центрі. Але я так і не дочекалася подарунку — навіть після крем-брюле.

Він забув купити мені амулет. Забув або просто не схотів.

І це стало першою ознакою справжньої біди.

І біда не змусила на себе довго чекати: вона прийшла у вигляді молодої білявки, з якою я бачила свого чоловіка коло його офісу на Перпл-стрит і яку він водив до готелю «Сент-Реджис».

І про яку Пол нічого не сказав, нахабно збрехавши мені в обличчя.

Книжки цього автора
Невидимка. Идеальные убийства. Детальна інформація, ціни, характеристики, опис
Восемь месяцев назад в пожаре Эмми Докери потеряла свою сестру. Все убеждены, что это была роковая случайность. Кроме Эмми… Аналитик ФБР, она уходит в бессрочный отпуск, чтобы собрать доказательства этого   Читати далі »
90line
75 грн
Скоро знову у продажу
Черная книжка. Детальна інформація, ціни, характеристики, опис
Сотрудник полиции Билли Харни оказывается на волосок от смерти. Его напарница и возлюбленная мертва, а он чудесным образом остался в живых. Харни обвиняют в убийстве, но он ничего не помнит   Читати далі »
115line
95 грн
Скоро знову у продажу
Електронні книги цього автора
Електронна книга Невидимка. Идеальные убийства. Детальна інформація, ціни, характеристики, опис
Восемь месяцев назад в пожаре Эмми Докери потеряла свою сестру. Все убеждены, что это была роковая случайность. Кроме Эмми… Аналитик ФБР, она уходит в бессрочный отпуск, чтобы собрать доказательства этого   Читати далі »
45 грн
До кошика
Електронна книга Черная книжка. Детальна інформація, ціни, характеристики, опис
Сотрудник полиции Билли Харни оказывается на волосок от смерти. Его напарница и возлюбленная мертва, а он чудесным образом остался в живых. Харни обвиняют в убийстве, но он ничего не помнит   Читати далі »
73line
58 грн
До кошика