Крістіна

Це вау, не очікувала, що книга про машину може бути настільки моторошна. Рекомендую

Хлопцям подобаються машини. Чому? Для Кінга це очевидно: «Машини - це дівчата». Але що станеться з середньостатистичним лузером Арні, коли він закохається в таку «дівчинку»? Він втратить себе. Цю книгу кожен прочитає по-своєму: хтось просто сприйматиме її, як прохідний горрор-роман, комусь сподобається стиль «раннього Кінга», а хтось отримуватиме насолоду від трилеру, саспенсу та психологізму персонажів. Одразу скажу: для мене ця книга - метафора на стосунки між хлопцем і дівчиною. «Він і та сука Крістіна» - знайомі слова? Чи це не ті слова, що говорять «колишні друзі», з якими перестаєш спілкуватись, тому що в тебе з'явилась дівчина? Але чому б ні, коли йде мова про дуже самотнього хлопця: «Я першим ділом згадував про Арні, бо Арні знав, як витиснути максимум із дощових днів так само, як і зі »Скреблу«. Може, якраз за цим і можна розпізнати дуже самотніх людей - вони завжди знають, чим таким прикольним можна зайнятися дощової днини. Їм завжди можна подзвонити. Вони завжди вдома. ЗАВЖДИ, трясця їм.» Особливо, коли у такого самотнього хлопця ось такі батьки: «А потім ті двоє налетіли на нього, огорнули собою й повели, наче вівцю, у своє гніздо за 60 000 баксів, стопроцентно виливаючи на нього всю силу своїх найсвіжіших знань про батьківство, почерпнутих на тренінгу з батьківської ефективності чи ще якомусь семінарі. Річ була в тому, що в них це все було дуже раціонально. У тому, яким став Арні, була дуже велика їхня заслуга, але вони були занадто, трясця твоїй матері(і батьку), раціональні, щоб це помітити.» Так, в цій книзі не тільки про романтичні стосунки, але також і про проблеми між батьками і дітьми - саме ті проблеми, коли дитина дорослішає і перестає бути «чиєюсь дитиною». Кінг зображує різних батьків («Обоє моїх батьків - взірець чемності середнього класу (якби маму вели до електричного стільця й вона ненароком врізалася в тюремного капелана, то попросила б вибачення)...») з точки зору підлітків. І це йому вдається вдало. Тут також багато про шкільне життя підлітків. Про те, яким воно є зсередини: «Якби ви провели марш за легалізацію марихуани, отоді б ви побачили, що таке шкільний дух. Але на футбол, баскетбол і біг більшості учнів було насрати. Вони були надто заклопотані тим, щоб потрапити в коледж, чи до когось у трусики, чи в халепу. Звичні справи.» Тему відносин «колишніх друзів» з тими, у кого з'являється дівчина Кінг подекуди пише чітко і гостро: «І було дещо інше - відчуття примирення. Тоді я або не міг дати чітке визначення цьому відчуттю, або не хотів. А тепер, мабуть, я б сказав, що це те відчуття, яке тебе навідує, коли твій друг закохується й одружується з відверто пихатою запеклою сукою. Тобі ця сука не подобається,і в дев'яноста дев'яти відсотках зі ста суці не подобаєшся ти, тому ти просто зачиняєш двері в ту кімнату вашої дружби. Коли все вже зроблено, ти або маєш облишити цю тему...або твій друг облишить тебе, і сука зазвичай це схвалює.» Або так: «На мене накотило здивування, навпіл змішане з переляком, - виникло таке відчуття, ніби зненацька виявилось, що я намагаюся вести раціональну розмову з хлопцем, а він насправді божевільний псих. Однак відтоді я вже не раз бачив такий вираз; думаю, ви теж. Повне закриття. То вираз, який з'являється на обличчі в чоловіка, коли ти кажеш йому, що його кохана жінка блядує в нього за спиною.» Якби я не читав Кінга раніше, і це була б перша прочитана мною книга цього автора, я б подумав, що він - справжній сучасний філософ. Проте цій книзі вже 40 років! Уявляєте? Але ж теми, які були актуально тоді, актуальні і зараз: «Я знаю, кажуть, що стоячий прутень совісті не має, але зараз я вже можу вам сказати, що деякі пизди мають зуби». Чи не так? На останок, мені як шахісту-аматору, сподобалась одна річ в цій книжці: «Я вважаю, що ваше вміння програвати набагато більше говорить про вас як про людину, ніж уміння вигравати.» Тому що ці слова набагато глибші, ніж про звичайну гру. Вони про те, ким ми є. А це вже більше, ніж просто розвага. Дякую КСД за видання книги. Одруки відправив вам на розгляд. І ще одне: неймовірна подяка колегам-перекладачам за такі слова, як «йоб-книга» і «мавпувати». Во збагачуєте мій лексикон рідної української мови :)

Чесно кажучи, не дуже люблю книги Кінга, якісь цікаві, читати можна, а якісь, хоч розумієш, що історія розвивається, здається не погано, але не захоплює і від того так нудно, що не хочеться допитувати. Ця книга одна із таких. А взагалі нудна, яку я почала і майже одразу, через десяток сторінок відклала, це Історія Ліззі. Мені не подобається.

Моя друга прочитана книга від Кінга. Хоча спочатку я подивилася фільм, а вже набагато пізніше придбала книгу. Це - містичний жахастик про одержимість, дружбу, кохання, самотність та популярність. Події відбуваються десь в 1970-ті роки. Майже випускники Арні та Денніс товаришують давно,не зважаючи на їхню несхожість. Арні - розумний, допитливий та скромний хлопець, над яким часто сміються в школі, а Денніс - зірка шкільної команди з футболу, постійно його захищає та намагається якось підняти його популярність. І ось несподівано Арні закохується з першого погляду. В машину. Стару пошарпану «Плімут-Фурію» 1958 року випуску. І у якої є ім'я - Крістіна. Ніхто не зміг його відмовити від покупки та відновлення цієї розвалини «осінньо-червоного кольору». Більш того, всі в шоці від результатів реставрації Крістіни. Та чи насправді Арні відновив її? З цього питання і розпочинається найстрашніше... P. S. «Крістіна» обов'язково сподобається любителям містики та тим, хто любить автомобілі. Додатково на початку книги є перелік пісень, які ідеально підходять для цієї загадкової історії.