З любов’ю від Кленсі. Щоденник хорошого собаки

В цілому книга не сподобалась, лише декілька зворушливих моментів , заради яких було сенс її читати і стосувались вони собак , за які варто було б поставити 5 , а в іншому марно втрачений час...головний герой безхребетна людина, яку всі використовують, а він це знає і дуже слабо намагається це змінити , що викликає не співчуття, а роздратування... висновок, якщо вас цікавить як виглядає психологічний мазохізм , цей твір для вас))

Легка та дуже часто смішна історія. Неприємно було спостерігати як головний герой терпить своїх «цікавих» друзів, адже вони дуже часто йому заважали та говорили про нього не найкращі речі. Але кінець історії потрапив у саме серденько. Після прочитання залишилось приємне відчуття, можливо трохи сумне. Книга справила хороші враження

Дуже класна та цікава книжка, рекомендую

Роман Брюса Кемерона «З любов’ю від Кленсі», це історія складних людських взаємин, складного досвіду до того як герої перетнулися в спільній точці сюжету, молодого хлопця, який був змушений працювати з 9 років, і ні, не тому що він зростав у неблагополучній родині, все було цілком благополучно, просто батько мрійник, впливав на матір, і вони могли раптово поїхати в Мексику, або батько раптово і за власним бажанням мчав до іншого штату торгувати алкоголем. Це історія жінки, яка все життя намагається сподобатися своїй матері, і всім оточуючим, це історія собаки похилого віку, який втратив свою хазяйку, і захворів на рак. Це історія де є місце мандрівці до Вегаса, купівлі Кадилаку та Фераррі, комедія? Так, місцями, але це комедія після якої сумно.

Певно, це була остання книжка Кемерона, яку я купила і прочитала! Автор, м'яко кажучи, списався. Читати нудно, усе банальне: і сюжет, і персонажі, і манера написання. Ще й купа помилок, бо видавництво не переймається якістю редагування. У мене є всі книги автора, і з кожною наступною я розуміла, що вона гірша за попередню. Якщо від «Життя і мета собаки» я плакала, то від «З любов’ю від Кленсі» плювалася. Помітила люту ненависть Кемерона до котів. У цій книзі коти змальовані істотами, не вартими існування. Якби йшлося про певну категорію людей, то автора б уже притягнули до відповідальності за таку дискримінацію. Але це просто коти. Про що книга? Про собаку, який живе з господарем, і має єдину проблему: кішку того ж таки господаря. Джей Бі (хазяїн собаки) не надто напружувався, вигадуючи імена своїм вихованцям, бо кішку звати Келсі, а собаку - Кленсі. Оповідь ведеться від імені собаки, його очима ми, читачі, усе бачимо, його вухами слухаємо. Добре, що хоч мізки маємо власні, щоб скласти враження про те, що відбувається з героями книги. А тих героїв (людей) не так і багато. Собак у книзі значно більше.:) Персонажі дивні, половина з них має купу розладів, які явно треба лікувати у психіатра. Гг нормальний, аж занадто порядний чоловік, добрий сусід, безвідмовний і м'який. Оточуючі користуються з того, що Джей Бі не може сказати НІ, а якщо каже, то це НІ просто ігнорують. У гг великі проблеми із встановленням власних кордонів, от не вміє чувак послати усіх туди, куди пішов рузький корабель. Анотація геть не відповідає змісту. Схоже, її писали, аби бодай чимось заманити покупців-читачів.