Безжальний менеджмент. Управління людьми та прибутком

книжка не сподобалась. таке враження, що її написав доналд трамп. кращим показником бізнес досягнень таких гуру є кількість їхніх банкрутств, що говорить про якість стратегій та методи прийняття рішень. написано дуже грубо і далеко від раціонального глузду. позиція, по відношенню до найнятих працівників, упереджена і всі вважаються ледащими брехунами, яких треба тримати в жорстких рукавицях і вичавлювати всі соки. автор підозрює працівника в тому, що на першому місці для працівника можуть бути його діти (який жах!), або щось особисте, а не робота що є єдиним сенсом життя цього працівника. якесь дивно протиставлення настільки ж екстремальному лівацькому підходу, в якому бізнес завжди винен працівникові і має настати повний соціалізм, який ми вже проходили. від бізнес-книг хочеться раціонального підходу, поради як правильно вибудувати збалансовану взаємодію між бізнесом та працівником, тому що прекрасні результати виникають не під тиском, а при залученні працівника, який може проявити творчість в широкому сенсі цього слова. Це жодним чином не відміняє контроль і оцінку ефективності, правильний підбір персоналу і роль менеджменту.