Галина Цикіна

Кажуть, не місце прикрашає людину, а людина місце — так і є, але в кожного є свої особливі місця, які назавжди залишаються в серці. Мені пощастило народитися 20 травня 1992 року в Новомиколаївському районі Запорізької області, з дитинства мала можливість гасати босоніж степом та купатися досхочу в річці. Ми з братом зростали у вчительській сім’ї, тож нам на роду було написано гарно вчитися і виховано себе вести (хоч мій брат, якщо чесно, в цьому плані був трохи бунтарем).

Мама була родом з ще одного прекрасного куточка України — Волині. Кожне літо ми проводили на Поліссі, бродили стежками таємничого і чарівливого лісу, їздили на Світязь.

Улюбленим заняттям з дитинства (окрім того, щоб ганяти м’яча з братом) були історії. Поглинала їх у будь-якому вигляді: слухала від старших, читала, дивилася. Після школи вступила до Запорізького національного університету, (як ви думаєте куди?) на історичний факультет. У студентські роки зустріла більшість найкращих друзів, а також, хлопця, який став коханням всього життя, а тепер є моїм чоловіком. 

Після вишу вчителювала. У 2017 році на світ вирішив з’явитися наш синочок і перетворив життя на суцільну пригоду. Першу книгу написала перебуваючи у декретній «відпустці», відправила рукопис на конкурс «Коронація слова-2019», не дуже вірила, що пройду хоча б відбірковий етап і пищала від радості, коли повідомили, що стала номінантом. Після того сіла за написання другої книги. 

Сьогодні живу в Запоріжжі, разом з чоловіком виховую сина, читаю, пишу, намагаюся вивчити японську, а ще полюбляю подорожувати, бо кожне місце, відвідане нами, таки має свій вплив на нашу долю.