Загадкова кімната

Я ось читаю ці коментарі і диву даюсь, як люди жадібно хочуть лишатись тупими. Не розширювати свій словниковий запас. Як люди відштовхують власну мову і, відповідно, власну ідентичність! А я скажу інше. Якщо ви ще не знаєте цих слів, то це ще зовсім не значить, що це діалектизми. Це всього лише значить, що у вас дуже вузький словниковий запас. А ви просто не хочете знати більше. Бо 90% цих слів є літературними і зовсім не місцевим говором. Це раз. А по-2, лише самому перекладачу відомо, яку лексику використовував автор. Якщо події відбуваються у вікторіанську епоху, то нема нічого дивного, якщо сам автор використовував давніші слова, історизми і т.д. - перекладач зробив переклад відповідно. А якщо є тупі чайники, які знають 3 слова і не хочуть розвиватись, то це їхня проблема, і аж ніяк не видавництва, чи перекладача, чи редакторів. Якщо ви тупі, то читайте відповідну туалетну літературу. Через таких от «читачів» видавництва не раз і змушують перекладачів робити дуже низькоякісні, спрощені переклади. Щоб і чайникам було зрозуміло.

Люди, що пишуть про «західноукраїнський діалект», я з Полтави і ЖОДНОГО невідомого мені слова не було у книжці. У вас просто малий словниковий запас, крапка.

Цікава книга, неочікуваний хід подій, кінець дужее несподіваний та трохи важкий морально. Книга читається на одному диханні Дуже сподобалась 😍

Неймовірно цікава і захоплива книга, прочитала не відриваючись. І пречудовий переклад, Дуже тішить, що є перекладачі, які прекрасно знають і англійську, і рідну українську. Тим же, хто вважає, що слів «нівроку, тирлуватися, моріжок, розпружитися, доста, потолочі, мишва, порснути» тощо - немає в українській мові, бо вони їх за тридцять три роки не чули, можу сказати лише одне - співчуваю. Купіть собі академічний словник синонімів української мови - теж дуже захопливе читання.

Книга розчарувала. Сюжет досить банальний - про параноїдальну героїню з травмами дитинства і про те, як вона ревно намагається дізнатися правду про себе. Сюжетні повороти дійсно динамічні і це єдине, в чому книга виграє. Сам текст оповіді кострубато написаний, і я не про переклад. Герої діють нелогічно. Персонаж Марта, як і її коханці, погано прописані і виглядають неправдоподібно. Романтизація «русскіх корнєй» і «русской-загадочной-души» здається щонайменше неактуальним штампом. Загалом, вся ця книга - це набір штампів, сценарних голлівудських кліше і стереотипів. Є тут і психлікарня, і психотерапевт, і велике кохання, і велике страждання, і прийомна дитина. Здається, що автор усе скидала на купу і не дуже змогла органічно все це поєднати між собою. Драма на драмі і драмою поганяє. Не рекомендую.