Загадкова кімната

Я ось читаю ці коментарі і диву даюсь, як люди жадібно хочуть лишатись тупими. Не розширювати свій словниковий запас. Як люди відштовхують власну мову і, відповідно, власну ідентичність! А я скажу інше. Якщо ви ще не знаєте цих слів, то це ще зовсім не значить, що це діалектизми. Це всього лише значить, що у вас дуже вузький словниковий запас. А ви просто не хочете знати більше. Бо 90% цих слів є літературними і зовсім не місцевим говором. Це раз. А по-2, лише самому перекладачу відомо, яку лексику використовував автор. Якщо події відбуваються у вікторіанську епоху, то нема нічого дивного, якщо сам автор використовував давніші слова, історизми і т.д. - перекладач зробив переклад відповідно. А якщо є тупі чайники, які знають 3 слова і не хочуть розвиватись, то це їхня проблема, і аж ніяк не видавництва, чи перекладача, чи редакторів. Якщо ви тупі, то читайте відповідну туалетну літературу. Через таких от «читачів» видавництва не раз і змушують перекладачів робити дуже низькоякісні, спрощені переклади. Щоб і чайникам було зрозуміло.

Люди, що пишуть про «західноукраїнський діалект», я з Полтави і ЖОДНОГО невідомого мені слова не було у книжці. У вас просто малий словниковий запас, крапка.

Цікава книга, неочікуваний хід подій, кінець дужее несподіваний та трохи важкий морально. Книга читається на одному диханні Дуже сподобалась 😍

Книга розчарувала. Сюжет досить банальний - про параноїдальну героїню з травмами дитинства і про те, як вона ревно намагається дізнатися правду про себе. Сюжетні повороти дійсно динамічні і це єдине, в чому книга виграє. Сам текст оповіді кострубато написаний, і я не про переклад. Герої діють нелогічно. Персонаж Марта, як і її коханці, погано прописані і виглядають неправдоподібно. Романтизація «русскіх корнєй» і «русской-загадочной-души» здається щонайменше неактуальним штампом. Загалом, вся ця книга - це набір штампів, сценарних голлівудських кліше і стереотипів. Є тут і психлікарня, і психотерапевт, і велике кохання, і велике страждання, і прийомна дитина. Здається, що автор усе скидала на купу і не дуже змогла органічно все це поєднати між собою. Драма на драмі і драмою поганяє. Не рекомендую.

Не розумію для кого цей переклад може бути приємним у читанні?! Така велика кількість діалектизмів почала вже з 62 сторінки, м'ягко кажучи, бісити. Чисто для експерименту вирішила виписувати їх, щоб було зрозуміліше про що я. Ось, що вийшло: ТИЦЯЄ, БЗДУРА (маячня, нісенітниця), ЖАХАЧКАХ (жахіттях, кошмарах), ЖАСНІ силуети (страшні, жахливі), на ПОЗІР, обіп'ята ЧОРНЮЩОЮ шкірою, ВІДТАРАБАНИТИ відповіді, топчу ряст, життя, яке мені НАЛЕЖАЛОСЯ, ҐИҐНУЛИ, розпач ПАТРАЄ мені своїми ЗУБИСЬКАМИ, крізь ГАБУ млості проривається чоловічий голос, почуваюся СПРАВДЕШНЬОЮ ШТУКАРКОЮ, клієнт із дуже ТЛУСНИМ гаманцем. А ось це тільки на 63 сторінці: НИКАЮ туди й назад (ходжу), чудовий ХЛОП, нове модне СЛОВИСЬКО, грубі гроші (до 63 сторінки використано як мінімум двічі), двері ШПАРКО відчиняють... А це суто із 81 сторінки: справжнє нутро ХАРЦИЗЯКИ, малих сірих ПОТОЛОЧЕЙ... Ось частина речення з тієї ж 81 сторінки: «...щоб МИШВА встигла ПОРСНУТИ деінде, якщо в когось із їхнього КАГАЛУ вистачило зухвальства ТИРЛУВАТИСЯ  десь поблизу.» Нагадаю, що всі слова та словосполучення виписані з 19 сторінок тексту. Я не філолог, звичайно, але на мою скромну думку, такий переклад точно стилістично не підходить для триллера, в якому йдеться про маєток у вікторіанському стилі та дівчину, яка знаходить передсмертну записку. Особисто в мене є питання до перекладача та редакторів. Загалом сюжет цікавий, але переклад точно не для широкого загалу...