Гра долі. Гадес і Персефона. Книга 2

Спочатку мені не дуже сподобалось, що це розповідь тієї ж історії, що і в першій книзі, але Гадес розкрився по новому і це має великий сенс, прочитання частин від його імені, тому що читаючи від імені Персефони, здається, що у Гадеса все чудово та він нічим не переймається по життю, окрім неї та підземного світу, але як виявилось його життя не менш захопливе! Рекомендую для прочитання.

Мені сподобалась ця частина моментами навіть більше аніж «Доторк темряви» від імені Персефони. І не думала, що скажу таке, але мені було забагато хот-сцен і замало різних протистоянь та інтриг між богами. За це я поставила книзі 9/10. Чомусь саме від імені Гадеса хотілося якраз прочитати більше отого закулісся з життя богів, їхніх симпатій та антипатій одне до одних. Також, в цій книзі більше розкривається постать Афродіти, її стосунків з Гефестом та причини, чому вона так себе поводила. Мене потішила Післямова від авторки, в якій вона писала, що про Афродіту та Гефеста буде окрема книга (режим «почекун» активовано), бо за цю парочку я чомусь переживала навіть більше аніж за основну. На ґудрідс вказано, що є дві окремі саги. Одна від імені Персефони, яка налічує на даний момент 4 книги («Доторк темряви», «Доторк спустошення», «A Touch of Malice», «A Touch of Chaos»). Та сага від імені Гадеса, в якій 3 книги («Гра долі», «A Game of Retribution», «A Game of Gods»). Але як показує досвід, ці історії доповнюють одна одну, дозволяючи краще пізнати обох головних героїв. Чекатиму на переклади продовжень, бо мені ця казка для дорослих дуже сподобалась)))

З перших сторінок був легкий шок, що це та ж сама історія, тільки очима Гадеса. Однак в цій частині є безліч ''нюансів'' зі сторони Гадеса, які не згадувались в першій частині. А ще описи сцен мені здалися більш гарячішими, ніж від обличчя Персефони6 гарячіші, деталізовані, під кінець прям дуже. Було не звично, але цікаво.

Від Гадеса навіть цікавіше читати)