Спокусилася на книжку через знижки і не прогадала, хоча обкладинка спершу відштовхувала: яскрава, всього багато - невже це гідна «реклама» нібито серйозної книжки? 20-річний Джонатан – і це, власне, сам Фоер, наприкінці буремних українських 90-х приїжджає до Львова, де зустрічається з усіма «прєлєстями жизні», як-от подвійна такса для іноземця, який вєрняк має «валюту», висміювання вегетаріанства («і сосиски не їж? – ні. – шо з тобою не так?»), паскудна розбавлена кава і брудна підлога вокзалу, на якому зате розвішані голубі і жовті шматки паперу (в честь річниці Конституції). На таку ризиковану поїздку з двома одеськими «гідами» - нібито сліпим дідом і недоучкою з ін’язу Алєксом та шавкою на кличку Семмі Дейвіс Младший-Младший, Джонатан зважується заради пошуків таємничої Августини – жінки, яка врятувала його дідуся в часи Другої світової. За яскравою обкладинкою ховається нестандартний роман, який, якби не важкий сюжет історії, я б назвала казкою - метафори, розповіді, легенди, перекази - Сафран так майстерно все сплітає докупи, що дивуєшся - як 25-річний юнак, для якого роман був першим написаним у житті, зміг це все придумати? Додатковий плюс - робота перекладача. Якби деякі з читачів подолали першу сторінку, то зрозуміли б чому головний герой говорить і пише таким суржиком. Словом, Р. Семківу респект за кропітку роботу - один з кращих перекладів у КСД! Читати, дивитися екранізацію («хобіт» Елайджа Вуд і Україна з чеськими мотивами) і знову повертатися до книжки - вона прекрасна!

Очікую з нетерпінням! Екранізація шикарна, сподіваюсь, що оригінал не гірший)

Книга, як то кажуть, дуже «на любителя». Розділи про ортодоксальних євреїв та їхні звичаї - то взагалі жах, можливо то цікаво для євреїв, а простому читачу, як от мені, дах зриває від того всього. Розділи від імені Алекса ще нічого, хоч з гумором. Осилила 40 сторінок, далі не можу, верне... Одним словом, я б не рекомендувала цю книгу, шкодую, що купила.

До экранизации не дотягивает. После просмотра фильма книга вызывает разочарование