Залаштунки видавництва: інтервʼю з перекладачкою книг Саймона Бекетта

Ми готові поділитися з вами таємницями і цікавинками видавничого процесу. І насамперед хочемо познайомити вас з важливими людьми, без яких наше видавництво не змогло б працювати за жодних умов — перекладачі. 

Розпочинаємо серію дописів про перекладачів КСД з Канчури Євгенії Орестівни, перекладачки серії книг Саймона Бекетта, доцента кафедри теоретичної та прикладної лінгвістики Державного університету «Житомирська політехніка», співголови Центру з дослідження літератури фентезі при Інституті літератури НАН України ім. Т. Г. Шевченка.

Нижче ви можете познайомитися з пані Євгенією поближче: як з проєктами, над якими вона працювала й працює, так і зі специфікою роботи перекладачем. 

Чим ви займаєтеся і як довго? Чому саме книжкова сфера?

Перекладаю. По суті, щойно завершила дисертацію в 2011, поки чекала на захист, почала працювати в перекладі. Проте, на той час це були книжки з психоаналізу для ІАПП (міжнародна асоціація прикладної психології). Роботою над листуванням Юнга і Ноймана пишаюся досі. Але значно важчим викликом була робота над листуванням Юнга і Паулі (квантова фізика для філолога це суворо!) Проте художній переклад вабив ще з дитинства, тому в 2017 набралася сміливості й попросила пробне завдання в КСД. Відтоді я з вами. Чому саме книжковий переклад? Бо я це люблю. Люблю гратися зі значеннями, вишукувати додаткові сенси мови оригіналу й намагатися передати їх українською. Мене захоплює сам процес.

Якими цікавинками перекладу ви можете поділитися? Особливості слів, подвійні значення, неможливість перекласти, адаптувати?

Їх багато. Пам'ятаю, як підняла всіх колег-англістів, шукаючи один відповідник для village green (публічний простір в центрі села), а потім прийшла до висновку, що можна перекладати його різними словами, залежно від потреб контексту. 

Або спеціально писала випусковій редакторці, погоджувала один граматичний момент, коли в англійському тексті невідомо, хто вбивця – чоловік чи жінка. Але є фрагменти тексту від його імені. І тут за сюжетом виникає «минулий час», хочеш-не хочеш, мусиш розкривати стать (а це одна з загадок роману). Запитала дозвіл на переклад цих фрагментів у теперішньому часі для збереження інтриги. Погодили. Обидва приклади з детективів Саймона Бекетта про кримінального антрополога доктора Девіда Гантера. Сподіваюся, не заспойлерила.

Що читають перекладачі поза роботою? Які жанри, що можете порекомендувати від себе нашим читачам?  

Перекладати я люблю детективи. Я на них відпочиваю. З детективів мій абсолютний фаворит – Агата Крісті. «Чалого коня» пощастило перекласти. Готова продовжувати в цьому ж напрямку.  Для задоволення читаю інтелектуальні романи, або фентезі (для душі й для роботи. Я досліджую літературу фентезі). І, звісно ж, куди ми без класики фантастичного метажанру – Стівена Кінга, Рея Бредбері, Френка Герберта?

Що найскладніше у вашій роботі?

Коли виникає моральна незгода з автором.

Ще дуже важко вчитуватися в трагічні тексти, коли співчуваєш персонажам буквально до сліз. Є дві таких книжки, після яких я не бралася за наступні пропозиції саме через емоційне проживання. Не можу собі цього дозволити тут і зараз. Перекладач – насамперед – дуже уважний читач.

Скільки триває переклад однієї книги? (орієнтовно книга на 500 сторінок) 

Залежить від книги. Мій оптимально комфортний термін роботи з книгою 4-5 місяців (переклад – не моя основна робота, я дуже завантажена на основній). Обов'язково має бути перерва між першою чорнеткою та другим читанням і правкою. Потім бажано ще одна перерва, щоб побачити власні неточності, вчитатися в плавність і послідовність тексту. Звісно, коли перекладаєш цикл, стиль автора вже добре знайомий, тоді робота йде швидше й легше, глосарій один на кілька книжок. Так, в мене вже окремий глосарій для доктора Гантера, але він такий, що в кожній книжці додається своя родзинка й ти знову йдеш у пошук.

Чи допускають автори помилки в оригінальних творах?  

Звісно. Вони ж теж люди. В таких ситуаціях перевіряєш все на сто разів, дивишся, як обійти складне місце, часом доводиться звертатися до автора чи правовласника. В мене аж такого не було, але я знаю про такі випадки.

Якщо є досвід: як вам перекладаються сцени 18+? І загалом яка ваша думка щодо тенденції і попиту на романи з таким сюжетом?

Маю декілька таких сцен. Гадаю, вийшло непогано. Одна з улюблених – з роману «Гамнет» Меґґі О'Фаррелл. Я не вбачаю «тенденції». Гадаю, це просто одна зі складових нашого життя. Аспект тілесності важливий для розкриття особистості. А якщо це зроблено зі смаком, вишуканою художньою мовою, то це так само прекрасно, як поезія.

Як перекладається лайка?

Залежно від контексту. В одному з перших романів (Джозі Сільвер) мені дуже набридла одноманітна лайка авторки (буквально три лексеми, що повторюються протягом всього роману). Я розкрила кілька словників соковитої української лайки й набрала синонімів. Лайка – вислів емоцій, а не конкретне значення. Коли ми називаємо жінку «клята відьма», ми навряд чи думаємо про її навички в області магії (якщо це реалістичний роман, звісно). Тому добираємо метафори залежно від контексту. У англійців свій набір, у нас свій. Якщо персонаж говорить тільки лайкою (є таке), то це його мовна характеристика. Береш і говориш разом з ним. Тоді навіть «стули пельку» здається надто літературним для нього.

Чи читаєте ви відгуки читачів на книжки, над якими працюєте?

Трапляється. Спеціально не шукаю. Але час від часу дивлюся. Дуже приємно читати позитивні відгуки саме на роботу перекладача, бо зворотній зв'язок – це не тільки відгук редактора чи гонорар видавництва. Це те, як книга розходиться у продажі, як на неї реагують читачі. Власне, для кого друкується книжка? Для них. Тому відгуки, поза сумнівом, важливі. За критичні теж, звісно, буду вдячна. Бо свіжий зацікавлений погляд збоку завжди важливий.

З якої книжки почалася ваша любов до читання?

Я не пам'ятаю себе, коли б я не любила читати. Це просто – завжди.

Але точно пригадую першу книжку, яку читала до 3-ї ночі. Це був «Айвенго», і мені тоді було років 11 чи близько того. Тепер, коли книжка в шкільній програмі, діти цього не розуміють, обов'язковість прочитання часто спотворює сприйняття. Для мене ж це було відкриття. Я потім кругом полиці з уже дочитаною книжкою ходила навшпиньки, настільки сильний був емоційний вплив. Але крім сюжету й того, що стоїть за образами героїв, для мене завжди важила іронія, гра слів, різні авторські витребеньки. Тому – дитячі англійські вірші, або ж «Том Сойєр» чи «Тем О'Шентер» – то теж частина мене і як читача, і як перекладача. Мій шлях до українського художнього перекладу розпочався з того, що я – тоді викладачка гуртка англійської мови в дитсадочку, в 1993 році – вирішила зробити для моїх 3-5 річних учнів те, що було в моєму дитинстві. І без всіляких інтернетів чи навіть комп'ютерів, у невеличкому (хоч і стародавньому) містечку переклала для них низку віршів з «Матінки Гуски». Їх тоді надрукувала районна газета й на цьому все. Але добірка й досі є. Із задоволенням поділюся.