• Видано 45 мовами!
• Донна Тартт — лауреат Пулітцерівської премії
• № 1 у списку 100 видатних книжок за версією The New York Times
Отямившись після вибуху в музеї, тринадцятирічний Тео ще не розуміє, що там,
під уламками, залишилися його матір і його дитинство. Пробираючись до виходу, повз каміння та тіла, він підбирає безцінну картину фламандського майстра,
яку так любила його мати. Дивний старий, вмираючи, віддає йому свого персня та просить винести картину звідси...
Тео буде кидати із родини в родину, із Нью-Йорка до Амстердама, із глибин відчаю до ейфорії. Викрадений «Щиголь» стане його прокляттям та надією на порятунок...
Як маленький щиголь на картині голландського живописця, тонким ланцюжком міцно прикутий до жердинки, усе життя Тео Декер не може розірвати зв’язок зі страшною подією дитинства. Майже на його очах, разом з десятками людей, мати гине під час терористичного нападу, і єдине, що залишається у хлопця, - старовинна картина. Читати далі »
Неймовірна кількість згадок про країну-терориста. НЕ РЕКОМЕНДУЮ.
8 березня 2025 р. в 15:47
Рейтинг відгуку:
0
1BookclubГалина Михайлівна
Неймовірна кількість згадок про країну-терориста. НЕ РЕКОМЕНДУЮ.
Роман Олексійович
Оцінка товару: 2
» про паперову версію
По факту оцінка чисто для КСД, за красивий формат і саму книгу, сюжет посередній, не цікавий, не динамічний, тай аж занадто промосковський як на американську письменницю, не можу і не буду нікому рекомендувати цю книгу
25 лютого 2025 р. в 23:24
Рейтинг відгуку:
1
2BookclubРоман Олексійович
По факту оцінка чисто для КСД, за красивий формат і саму книгу, сюжет посередній, не цікавий, не динамічний, тай аж занадто промосковський як на американську письменницю, не можу і не буду нікому рекомендувати цю книгу
Валерія Арсентьевна
» про паперову версію
Тотальний рашен момент…авторка для мене не існує просто 🚩🚩🚩🚩
24 лютого 2025 р. в 16:18
Рейтинг відгуку:
1
0BookclubВалерія Арсентьевна
Тотальний рашен момент…авторка для мене не існує просто 🚩🚩🚩🚩
Іванна Анатоліївна
Оцінка товару: 5
» про паперову версію
🥰Ви знаєте, я давно вже не отримувала такої читацької насолоди від прочитання! Ця товстенька книжечка - одна з трьох, написаних американською письменницею, за яку вона отримала Пулітцерівську премію в 2014 році, а в 2019 роман було екранізовано з шикарним зірковим складом (ще не дивилася, але обов’язково!).
В мене склалося таке відчуття, що Данна Тартт ретельно працювала над кожним реченням (недарма ж писала роман десять років)! Настільки глибоко описано все-все-все, починаючи з думок хлопчика Тео і закінчуючи описом прекрасного витвору мистецтва.
Це була по справжньому довга емоційна подорож, де з кожною новою сторінкою ти переймаєшся долею головного героя, який в 13 років втратив єдину рідну душу. Цим непідробним сумом, цією синівською любов’ю, незримою присутністю мами в різних життєвих ситуаціях пропитана книга від початку і до останньої сторінки.
🤦♀Здивувала американська система опікунства - чесно, жах!
Вибісила пофігізтична система освіти - де наркотики так легко дістати - шок! Де дітей відпускають по течії поки дорослі зайняті своїми справами.
Продвинута країна - де найближчі родичі бабусі та дідусі відмахуються від внука, де батько присаджує до алкоголю і готовий на все, щоб отримати дитячі грошенята🤦♀
В романі описано багато соціальних проблем, зокрема дитячий алкоголізм і наркозалежність, і як не дивно навіть божевільний трудологізм дорослих - забезпечене матеріальне життя теж має свою ціну.
Але попри всі жахи, які я описала вище, в романі багато любові. Любові до хороших людей (навіть до не хороших в головного героя є прояви ніжності, жалю та симпатії), прихованої любові до Неї, неоднозначного почуття до босяка Бориса, який сам себе виховував і, звісно, став тим ким став, але залишився справжнім Другом; любові-опіки до песика Попчика - ох ця подорож автобусом через континент досі в мене перед очима; особлива любов до прекрасного…
Я полюбила мистецтво ще більше, читаючи цей роман🥰настільки смачно тут описані картини, предмети антикваріату і відношення до них мого улюбленого персонажа Гобі. Як на мене, саме він і мав би бути цим самим Головним Героєм, адже його велике серце допомогло Тео пройти шлях від загубленого в житті хлопчика до сформованої Людини, здатної відповідати за свої вчинки.
30 квітня 2024 р. в 19:29
Рейтинг відгуку:
1
5BookclubІванна Анатоліївна
🥰Ви знаєте, я давно вже не отримувала такої читацької насолоди від прочитання! Ця товстенька книжечка - одна з трьох, написаних американською письменницею, за яку вона отримала Пулітцерівську премію в 2014 році, а в 2019 роман було екранізовано з шикарним зірковим складом (ще не дивилася, але обов’язково!).
В мене склалося таке відчуття, що Данна Тартт ретельно працювала над кожним реченням (недарма ж писала роман десять років)! Настільки глибоко описано все-все-все, починаючи з думок хлопчика Тео і закінчуючи описом прекрасного витвору мистецтва.
Це була по справжньому довга емоційна подорож, де з кожною новою сторінкою ти переймаєшся долею головного героя, який в 13 років втратив єдину рідну душу. Цим непідробним сумом, цією синівською любов’ю, незримою присутністю мами в різних життєвих ситуаціях пропитана книга від початку і до останньої сторінки.
🤦♀Здивувала американська система опікунства - чесно, жах!
Вибісила пофігізтична система освіти - де наркотики так легко дістати - шок! Де дітей відпускають по течії поки дорослі зайняті своїми справами.
Продвинута країна - де найближчі родичі бабусі та дідусі відмахуються від внука, де батько присаджує до алкоголю і готовий на все, щоб отримати дитячі грошенята🤦♀
В романі описано багато соціальних проблем, зокрема дитячий алкоголізм і наркозалежність, і як не дивно навіть божевільний трудологізм дорослих - забезпечене матеріальне життя теж має свою ціну.
Але попри всі жахи, які я описала вище, в романі багато любові. Любові до хороших людей (навіть до не хороших в головного героя є прояви ніжності, жалю та симпатії), прихованої любові до Неї, неоднозначного почуття до босяка Бориса, який сам себе виховував і, звісно, став тим ким став, але залишився справжнім Другом; любові-опіки до песика Попчика - ох ця подорож автобусом через континент досі в мене перед очима; особлива любов до прекрасного…
Я полюбила мистецтво ще більше, читаючи цей роман🥰настільки смачно тут описані картини, предмети антикваріату і відношення до них мого улюбленого персонажа Гобі. Як на мене, саме він і мав би бути цим самим Головним Героєм, адже його велике серце допомогло Тео пройти шлях від загубленого в житті хлопчика до сформованої Людини, здатної відповідати за свої вчинки.
Софія Сергіївна
Оцінка товару: 4
» про паперову версію
Доброго дня,нещодавно дочитала,крутий сюжет і в цілому книга.Але хотілося б зробити зауваження щодо друкарських помилок шкода але в книзі їх досить багато,з однієїм сторони коли швидко читаєш їх можна і не помітити але не у випадку цієї книги..
28 березня 2024 р. в 16:11
Рейтинг відгуку:
0
4BookclubСофія Сергіївна
Доброго дня,нещодавно дочитала,крутий сюжет і в цілому книга.Але хотілося б зробити зауваження щодо друкарських помилок шкода але в книзі їх досить багато,з однієїм сторони коли швидко читаєш їх можна і не помітити але не у випадку цієї книги..
Усього відгуків: 20
Показано з 1 по 5
41120
Тільки постійні клієнти КСД мають можливість залишати коментарі. Якщо ви постійний клієнт КСД, будь ласка, авторизуйтеся.