Мемуари гейші

Книга сподобалася. Однозначно всім раджу

Це однозначно одна з кращих. Після книги переглянула екранізацію. Книга однозначно краща.

Уявіть світ, в якому батьки продають своїх доньок, наче в рабство і єдине, що допомагає їм вижити - це надії і мрії. Світ, де, якщо на думку інших ти дурна, то тре робити те, що скажуть інші люди, і тільки тоді про тебе буде кому подбати. Світ, де панує жорстокість, а про доброту і гідність доводиться тільки мріяти. Світ, де переважно чоловіки визначають твоє майбутнє, і єдине рішення, яке ти можеш прийняти самостійно - це яке кімоно вдягнути. Саме таким я побачила світ у книзі “Мемуари гейші” Артура Ґолдена. Проте, слід зазначити, що навіть попри такі умови існування, головна героїня Чійо (а роками пізніше відома як гейша Саюрі) змогла знайти опору, вхопившись за достатньо мінливу мрію. І мрія полягала у тому, аби колись мати можливість привабити чоловіка, після випадкової зустрічі з яким життя стало не марним, а сповненим мети. Тепер для Чійо стати гейшею - це не вирок і нещастя; тепер стати гейшею - це засіб досягти чогось більшого. І завдяки своїм, на перший погляд, безглуздим сподіванням, вона змогла досягти бажаного. Але якою ціною і через що їй довелося пройти…Читайте самі :) Якщо Ви полюбляєте детальні описи та хоча б трошки Японію - тоді, скоріше за все, Вам прийдеться до душі ця книга. Тому що левова частка належить саме розкриттю японської культури у всіх її барвах. Як відбувається святе дійство чайної церемонії? Як стати гейшею найвищого класу і при цьому не втратити гідність? Наскільки сильно цінується дівоча цнота і як змінюється життя після її втрати? Які хард і софт скіли опанувати, аби справити належне враження на чоловіка і забезпезпечити своє майбутнє? І на останок - яке ж місце займає жінка у світлі японських традицій? Відповіді на всі ці питання ховаються саме тут, а ще бонусом багато термінології (от наприклад як мідзуаґе = цнота, сямісен = інструмент, на кшталт гітари, такамакура = тверда підставка під голову замість подушки і ін.). Також особисто мою увагу привернули порівняння, які часом заставляли глибоко замислитися: “Наше життя нагадує струмок, що тече пагорбом із гори, рухаючись переважно лише в одному напрямку. Допоки одного дня з бризками він вдаряється об те, що зазвичай змінює напрямок течії” “Життя - ніби шторм, який постійно змиває те, що було на березі мить тому, і лишає натомість щось порожнє та невідоме” “Мрії часом можуть перетворитися на загрозу: вони продовжують жевріти, як згасаюче вогнище, і часом випалюють нас до тла” Доречі, за книгою знятий однойменний фільм. Особисто не дивилася його, бо не дійшла ще до того рівня, аби спокійно реагувати на відмінності між цими двома полюсами 😅 Але якщо вірити світовим кинокритикам, то фільм здобув більше негативних відгуків, хоча певні позитивні моменти також є. Тож, оцінка неоднозначна.

Сподобалась історія! Легко читається! Рекомендую!

Чудова книга: і сюжет, і оформлення, і переклад, і редагування. Сьогодні велика рідкість, коли читаєш книгу без друкарських помилок і купи забутих діалектизмів, а суто насолоджуєшся сюжетом та мовою. Дякую, КСД!