2004 рік. Вони познайомилися під час буремних подій у самому серці Києва. Софійка була серед мітингувальників, а капітан Волошин стежив, щоб ніхто не постраждав. Вони випадково зустрілися поглядами — і зрозуміли, що відтепер завжди будуть разом. Це було справжнє кохання!
...Софійка відчувала біду, тому благала свого коханого Сашка не їхати у чергове відрядження. Із лагідною посмішкою він сказав, що повернеться за кілька тижнів, однак цього не сталося… Дівчина у відчаї! Від рідних хлопця Софійка дізнається, що трапилося нещастя і її Сашко потрапив до лікарні. Однак, побачивши його, вона розуміє: усе набагато страшніше. Коханий не впізнає її! Та це лише початок цієї надзвичайної історії кохання...
Також до книжки увійшли кращі оповідання автора, серед яких «Запізніле зізнання», «Новий міст», «Співбесідник за викликом», «Однокласник» та ін.
Книга - чудова, мені справді сподобалося. Особливо оповідання, вони особисто для мене стали відкриттям нової грані творчості пані Світлани!))
Купеля. Сподобалася надзвичайно! І хоча по стилю й справді трохи відризняється, читати легко і цікаво! Теми, які так чи інакше проходять крізь вашу творчість - село, вічне кохання, жіноча доля, випробування, - тут описані особливо яскраво! Сюжет цікавий, читала на одному диханні, не хотілося відриватися! Дякую!!)))
А ось цикл «Грані сьогодення» стали для мене справжнім відкриттям! Гострі, яскраві оповідання, в них є все - зав’язка, розвиток дії, кульмінація і розв’язка, при чому останні два етапи часто зливались воедино, утворюючи бурхливий потік емоцій і думок! Читати захопливо, я ледь стримувала себе, щоб не перескочувати через рядки! Це моя особиста думка, але мені здається, що пані Світлані дуже-дуже пасує такий жанр! Він такий «живий», стрімкий, і …справжній! Я б з задоволенням почитала ще щось з цієї серії))
Якщо казати про самі оповідання, то мене дуже «зачепило» «Особисте». Це не тільки тому, що тема близька, а й сам сюжет - неочікуваний, насичений, наче яскравий штрих на білому папері. Отакого одного «штриху» цілком достатньо, аби уява домалювала всю картину…
«Запізніле зізнання». Мені важко було його читати, не в сенсі «не цікаво», а морально важко… Не уявляю, як би я повела себе в такій ситуації… Думаю, не змогла б приховувати - пішла б напряму, жити з цим і мучитися - не змогла б. Хоча, якби так сталося, і дитина лишилася сама - точно б її прихистила, як би там не було…
«Новий міст» вселяє надію. В Алісі я впізнала себе - в мене теж в житті була ситуація, коли була на межі життя і смерті, лікарі казали, що залишусь інвалідом назавжди, не зможу ходити. В мене вийшло одужати, попри всі прогнози, і тоді я так само сильно полюбила життя, як Аліса - і до сих пір це моя щоденна дяка Богу - за кожен новий день… Це оповідання варто нагадувати собі кожного дня)) Дякую за нього!
«Співбесідник за викликом» - альтернативна назва могла б бути «Запізнення на все життя» )) Кожна жінка на певному етапі свого життя могла б впізнати в героїні себе - як часто ми себе недооцінюємо, як часто бігаємо по замкнутому колу, а вихід ось він де, зовсім поруч. Дякую за нагадування, що ніколи не пізно сказати «вже надто пізно, поїзд пішов», і поставити крапку.
«Однокласник». Ми у 18 років і ми у 28 - це різні люди, з різними поглядами на ті самі події. Як важливо не жити спогадами, не жити минулим, а подивитися правді в очі і позбутися ілюзій…Дякую!
«І щоб ніхто і ніколи»… дуже живо, гостро, неочікувано…Яскраво, і до сліз!
Дякую за всю збірку і за «Купелю», читала з величезним задоволенням! Пані Світлано, Ви - чудова! І ваша творчість - різнобарвна, цікава, яскрава, дякую!))
7 квітня 2016 р. в 18:56
Рейтинг відгуку:
18
5BookclubАлина Алексеевна
Книга - чудова, мені справді сподобалося. Особливо оповідання, вони особисто для мене стали відкриттям нової грані творчості пані Світлани!))
Купеля. Сподобалася надзвичайно! І хоча по стилю й справді трохи відризняється, читати легко і цікаво! Теми, які так чи інакше проходять крізь вашу творчість - село, вічне кохання, жіноча доля, випробування, - тут описані особливо яскраво! Сюжет цікавий, читала на одному диханні, не хотілося відриватися! Дякую!!)))
А ось цикл «Грані сьогодення» стали для мене справжнім відкриттям! Гострі, яскраві оповідання, в них є все - зав’язка, розвиток дії, кульмінація і розв’язка, при чому останні два етапи часто зливались воедино, утворюючи бурхливий потік емоцій і думок! Читати захопливо, я ледь стримувала себе, щоб не перескочувати через рядки! Це моя особиста думка, але мені здається, що пані Світлані дуже-дуже пасує такий жанр! Він такий «живий», стрімкий, і …справжній! Я б з задоволенням почитала ще щось з цієї серії))
Якщо казати про самі оповідання, то мене дуже «зачепило» «Особисте». Це не тільки тому, що тема близька, а й сам сюжет - неочікуваний, насичений, наче яскравий штрих на білому папері. Отакого одного «штриху» цілком достатньо, аби уява домалювала всю картину…
«Запізніле зізнання». Мені важко було його читати, не в сенсі «не цікаво», а морально важко… Не уявляю, як би я повела себе в такій ситуації… Думаю, не змогла б приховувати - пішла б напряму, жити з цим і мучитися - не змогла б. Хоча, якби так сталося, і дитина лишилася сама - точно б її прихистила, як би там не було…
«Новий міст» вселяє надію. В Алісі я впізнала себе - в мене теж в житті була ситуація, коли була на межі життя і смерті, лікарі казали, що залишусь інвалідом назавжди, не зможу ходити. В мене вийшло одужати, попри всі прогнози, і тоді я так само сильно полюбила життя, як Аліса - і до сих пір це моя щоденна дяка Богу - за кожен новий день… Це оповідання варто нагадувати собі кожного дня)) Дякую за нього!
«Співбесідник за викликом» - альтернативна назва могла б бути «Запізнення на все життя» )) Кожна жінка на певному етапі свого життя могла б впізнати в героїні себе - як часто ми себе недооцінюємо, як часто бігаємо по замкнутому колу, а вихід ось він де, зовсім поруч. Дякую за нагадування, що ніколи не пізно сказати «вже надто пізно, поїзд пішов», і поставити крапку.
«Однокласник». Ми у 18 років і ми у 28 - це різні люди, з різними поглядами на ті самі події. Як важливо не жити спогадами, не жити минулим, а подивитися правді в очі і позбутися ілюзій…Дякую!
«І щоб ніхто і ніколи»… дуже живо, гостро, неочікувано…Яскраво, і до сліз!
Дякую за всю збірку і за «Купелю», читала з величезним задоволенням! Пані Світлано, Ви - чудова! І ваша творчість - різнобарвна, цікава, яскрава, дякую!))
Юлія Степанівна
Оцінка товару: 5
» про паперову версію
Дуже цікава та життєва книга. Мені сподобалася тим, що легко читається, хоча й змушує задуматися про життя. Одним словом, черговий шедевр від улюбленої Світлани Талан. Дуже дякую автору за книгу і рекомендую її для прочитання.
3 лютого 2016 р. в 14:31
Рейтинг відгуку:
13
5BookclubЮлія Степанівна
Дуже цікава та життєва книга. Мені сподобалася тим, що легко читається, хоча й змушує задуматися про життя. Одним словом, черговий шедевр від улюбленої Світлани Талан. Дуже дякую автору за книгу і рекомендую її для прочитання.
Марина Анатоліївна
Оцінка товару: 5
» про паперову версію
Купеля просто красивая сказка. А в остальных некоторых рассказах даже призадумалась о жизни. Так что читайте.
2 лютого 2016 р. в 22:33
Рейтинг відгуку:
7
5BookclubМарина Анатоліївна
Купеля просто красивая сказка. А в остальных некоторых рассказах даже призадумалась о жизни. Так что читайте.
Катерина Андріївна
Оцінка товару: 5
» про паперову версію
Прекрасна,зворушлива історія кохання) рекомендую!
11 лютого 2016 р. в 14:42
Рейтинг відгуку:
6
5BookclubКатерина Андріївна
Прекрасна,зворушлива історія кохання) рекомендую!
Надія Вікторівна
Оцінка товару: 5
» про паперову версію
Здравствуйте!! Скажите, пожалуйста, когда книга в электронном варианте выйдет?
admin Tihaya Tatyana :
В ближайшее время не будет, так как это новинка Клуба. Следите, пожалуйста, в дальнейшем за ассортиментом электронных книг.
20 січня 2016 р. в 10:06
Рейтинг відгуку:
2
5BookclubНадія Вікторівна
Здравствуйте!! Скажите, пожалуйста, когда книга в электронном варианте выйдет?
Усього відгуків: 24
Показано з 1 по 5
4.71524
Тільки постійні клієнти КСД мають можливість залишати коментарі. Якщо ви постійний клієнт КСД, будь ласка, авторизуйтеся.