Зайчик (рожева книга)

She was fighting demons (bisexuality) Відгук який варто прочитати перед покупкою⬇ Уявіть, що ви плаваєте в хвилях свого рожевого покривала, лежачи десь в замку Марії Антуанетти, наповненому кроликами та запахом парфумів, від яких болить голова. І от лежите ви в стані білої гарячки, і, час від часу, хтось насильно запхає вам до рота кекси. That’s it. That’s the whole book. Кількість людей, яким книга не сподобалась, бо букблогери їм щиро набрехали у вуха мене дивує, so let’s make it clear. Це не типова дарк академія. Хоча 99% людей відносить цю книгу до данного під жанру, я там цього не побачила. Так, в нас є коледж восени-взимку і таке собі окреме товариство, але це все. Не варто очікувати таємної історії 0.2 з претензійним копанням в літературі/мовах на кожному кроці «Зайчик» — не просто написана книга. Ви будете відчувати наче ви чи гг накурились трави зі всіма дивними епітетами, але це main point of the book. Не очікуйте «ми були злодіями», очікуйте «Бійцівський клуб», якби його режисеркою була Софія Коппола. Тому якщо вам подобається dark coquette естетика з вайбами femcel тамблеру, “girl, interrupted” з Вайноною Райдер та токсичні girlблоги — ця книга для вас.

Книга дивна, але це в ній і захоплює. Жанр - інтелектуальний горрор з елементами фантастики говорить сам за себе, тому я не розумію, чого очікували люди, які кажуть, що вона дурна і незрозуміла. Мені дуже сподобалось, настільки, що тижнями після прочитання думаю про цього Зайчика і те, наскільки він прекрасний. Це експериментальна література тому, звісно, підійде не кожному, особливо, якщо ви реаліст(ка). З самого початку я ніби відчула цю книгу і на багатьох моментах зупинялась щоб подумати вголос і поставити власні теорії. Дуже раджу до прочитання

ВІДГУК ЗІ СПОЙЛЕРАМИ! Цікаво, дійсно нагадує твори Поланіка, але все ж не так сильно, як казали люди в відгуках. Незивично, цікаво, затягує, інтригує. Я довго не могла визначитися з тим, як мені те що я прочитала. Моя оцінка книзі 8/10. Це був цікавий досвід. Бачила теорії від людей в буктоці, про те, а що ж це все таки було? Маю власну версію сприйняття: В моменті коли Саманта стоїть над тілом Ави, та згадує проведений з нею час в перемішку з спогадами про маму, яка намагалась її весь час вирвати з вигаданого світу. Подумала: що вся книга, це вигадана маленькою дівчинкою версія її майбутнього, поки та вкотре сидить в перукарні та чекає маму, що має скоро завершити роботу. Мені слабо вірилось в існування такого елітного вузу в такому стрьомному місті. Доля самої дівчини трагічна, втрата матері та батько що не може бути поруч, виглядає як можливих хід в її ж вигадках. Вступ у такий елітний вуз, за ексклюзивною програмою, при тому, що ще у школі вона мала погану успішність і її матір постійно викликали на «розборки». Це вигладає як витеча від реальності, в якій їй всі кажуть, що так жити не можна, і треба ставати серйознішою. Натомість вона вигадує реальність, в якій такий підхід приводить до успіху. Ще й ці постійні відсилки до Аліси в дивокраї. Всі ці «випий мене», «з'їж мене», самі ж зайчики. Як натяк на те, що все це сон, як у Аліси. Навіть самі зайчики. Герцогиня - такий персонаж є в «Аліса в дивокраї». Кексик - пише на собі «з'їж мене». Моторошна лялька - має котячі очі і носить вушка-чеширський кіт. Віньєтка нагадує мені описом димки навколо неї, стриманістю і грубістю - гусінь, що курила кальян і повчала Алісу.