Білий попіл

Тарас Білий розгадує вбивство панночки на загадковому хуторі. Детектив в ретро стилі - це вже цікаво. Атмосфера української глибинки ХІХ століття, традиції і суєвір'я, містика і реальність, все сплітається в неймовірний клубок, який хочеться розмотати до кінця, щоб дістатися до суті. Те, що в основі лежить сюжет Гоголівського «Вія» зовсім не зменшує інтригу, розв'язка неочікувана і розчарування аж ніяк не викликає. Дуже сподобалося.

Книга що вразила, приємно вразила.Бо не давала їй великих шансів що буде цікава.Але продовження історії Вія і його подача неймовірні.Читається легко.Персонажі закохують в себе. ти майже повірив й містику як автор робить крутий поворот й все стає догори дригом . все продумано й зв«язано .Нічого зайвого .

Це перша книга автора, яку я купила. Читати дуже легко, події розвиваються швидко. Звичайно, десь з середини книги починаєш здогадуватись хто є хто, але всеодно цікаво, як автор це подасть. Кінцівка все ж здивувала насиченістю таємниць.

Книга дуже сподобалась Головний герой тей ще гуморист Сюжет закручений ,хоча хто тей загадковий чоловік,я зрозуміла майже одразу Попри те , що в книзі чималенький візочок убивств,вона не лякає Цікаво,незвично,неочікувано,з гумором Раджу

Книгу прочитала, в принципі не шкодую, але ідея не нова, тому в принципі не скажу що була в захваті. Бачила що її букблогери заносять в топи маст-рідів, не згодна. Але і роздратування не викликала. Більше Танець недоумка цього автора сподобався, можливо тому що так «тему» не читала до того, і зайшло так як «щось свіже».