1836 року лондонське видавництво «Чепмен і Голл» надрукувало перші випуски «Посмертних записок Піквікського клубу», молодий автор яких сховався під псевдонімом «Боз».
Тоді, мабуть, ще ніхто не думав, що цьому творові судилося стати визнаним шедевром світового гумору й сатири, що головні його персонажі — симпатичний дивак Семюел Піквік, його дотепний слуга Сем Веллер та їхні численні приятелі й знайомі — стануть улюбленими літературними героями англійських читачів, а публікація твору відкриє шлях до світової слави видатному англійському письменнику Чарльзу Дікенсу, чиєму таланту, зокрема, віддавали належну шану Тарас Шевченко та Іван Франко.
Діккенс мій улюблений англійський письменник. Все, що я читала мені дуже сподобалося, а ось записки Піквікського клубу сподобалися частково. Кажуть, що роман найвеселіший з усього, що написав Діккенс. Я не згодна. Зустрічаються якісь кумедні епізоди, але їх досить мало, та й те смішне при близькому розгляді зі зрозумілих причин не радує. Загалом роман цікавий.
19 декабря 2024 г. в 14:13
Рейтинг отзыва:
0
5BookclubАфродита
Діккенс мій улюблений англійський письменник. Все, що я читала мені дуже сподобалося, а ось записки Піквікського клубу сподобалися частково. Кажуть, що роман найвеселіший з усього, що написав Діккенс. Я не згодна. Зустрічаються якісь кумедні епізоди, але їх досить мало, та й те смішне при близькому розгляді зі зрозумілих причин не радує. Загалом роман цікавий.
Всего отзывов: 2
Показано с 1 по 2
522
Только постоянные клиенты КСД могут оставлять комментарии. Если Вы постоянный клиент КСД, пожалуйста, авторизуйтесь.