Роман, у якому вустами Чака Поланіка заговорило «покоління ікс», що вже втратило всі ілюзії та сподівання.
Суспільство схоже на конвеєр, де люди з порожніми очима виконують механічну роботу, щоб продукувати їжу, одяг, меблі, автомобілі… Усі ті речі, без яких неможливе життя сучасної людини. Які, власне, і замінили їй сенс життя… Особистість замість геніальних ідей здатна тепер давати лише сировину для виробництва мила… Та, втративши все, можна здобути свободу… Цей роман не лише розхитує основи. Він підриває їх, як терорист підриває вибухівкою хмарочос. Він буде бити в обличчя фактами, які важко спростувати. А вам залишиться лише, як боксеру-невдасі, пропускати удар за ударом. Без надії на хепі-енд, але з надією, що на місці знищеної цивілізації відродиться щось більш людяне. Що хтось пожаліє китів, яких вбивають заради коштовних парфумів. Що рак і безсоння не будуть вбивати. Що можна буде посміятися над смертю. Побачити її страшну красу. І зрозуміти сенс життя.
