Я маю до тебе кілька запитань

Доволі посередньо написана книга, читала російською мовою і ось цитата : «Что касается Талии, она никогда не ладила со своей первой соседкой, угрюмой девочкой из Украины. Однажды в конце сентября, после того как Талия несколько дней не могла найти своего лилового лифчика, она увидела край лиловой бретельки под одеждой Христины. Через несколько часов все уже знали об этом, и мы все считали, что Христину исключат (воровка лифчика!), но школьный дисциплинарный совет проявил к ней снисхождение — в конце концов, может, у них в Одессе не было такого модного белья.» Чесно кажучи, не розумію, навіщо було у такому незначному епізоді вказувати, що дівчина українка, це вкрай некоректно, враховуючи, що книга вийшла у 2023 році, коли ми вже були у стані війни. Навіть сталася у мене підозра, що це вибрики російського перекладу - та ні, в оригіналі теж українка. Дочитувати не стала.

Подолала сторінок 50, читається важко, купа непотрібних подробиць, та й шрифт дуже маленький. Дочитала теж трохи далі за момент, вказаний вище ( щодо крадійки Христини), момент дуже неприємний. Шкода викинутих грошей і витраченого часу.

Перші сторінок 100 - повільно і нудно. Далі - трохи краще, але розвиток подій дуже лінійний, немає наростання. Кульмінації як такої - нема, заслабкий поворот сюжету, як на мене. Фінал без фіналу теж розчарував. Наскільки ця книга гарна ззовні - настільки ж нудна за змістом. За анотацією я сподівалась на закручену детективну історію, а отримала якесь мляве розслідування і постійну саморефлексію головної героїні.

Дочитала. Лиш витратила час і гроші на вітер. Спершу в очі кинувся переклад. Як на мене, його зробили так-сяк. Деякі слова просто транслітерували на українську, хоча вони мають наші відповідники. Переклад уже відбив бажання читати далі, але вирішила дати книзі шанс. Даремно. По-перше, дійсно незрозуміле ставлення авторки до України. Як було наведено в інших коментарях, ситуація з ліфчиком. Авторка, мабуть, разів з вісім згадує про неї протягом книги. Хочеться лиш очі закотити. Ще є згадка про війну, досить коротка і лиш посилює незрозуміле ставлення авторки. На мою думку, воно якесь негативне. Доки читала, думала лиш, аби менше читачів її купували, просуваючи книгу і ОЦЕ. Щодо самої книги і її сюжету, я б сказала непогано. Авторка розповідає про наше патріархальне суспільство, є згадки лгбтк+ спільноти та гендерну й расову нерівність. Лиш через це і сюжетний поворот я поставила трійку, хоча оцінка є трохи завеликою для книги в цілому. Згідна з коментарями вище, перші глави читати ну дуже нудно. Плюс-мінус цікаво стає з тридцятої, а то й частини ІІ, не пам'ятаю вже

ледь дочитала, нудно і не цікаво