Homo Deus: за лаштунками майбутнього

Яка інфантильність Наталія Василівна. Чому таке обурення щодо автора. При чому там гомосексуальність? Чи Ви в цьому вбачаєте певну пропаганду? Як на мене книга цікава. Читала в електронному виданні. А Ви необгрунтовано ображаєте автора, і плюєте на його роботу. Як не соромно. Ганьба!

oleh_rybak чудовий відгук, я б навіть сказала - рецензія на книжку. Сама читала із задоволенням та невтамованою цікавістю. А щодо того, чи здійсняться і якщо так, то як скоро припущення автора, то, думаю, що в нас в Україні, до них, ще як до неба пішки на колінах. Особливо, поки існуватимуть такі цинічні та нетолерантні гомофоби, як Наталія Василівна. Із нашим, зашореним руськами попами світоглядом та науковою неграмотністю так і залишимося назавжди у найнижчих верствах суспільства, неосвіченими рабами із вищою освітою, які вірять у древньо-єврейський народний фольклор про зле, самозакохане, жорстоке та ревниве божество, яке знущається над своїми ж творіннями та власним сином. От такі справи, малята...

Продовження бестселера «Sapiens/Людина розумна». Що ж буде з Sapiens через 10, 20 або 50 років? Чи вдасться Homo Sapiens зберегтися, або людство чекає черговий етап еволюції, який може привести до переродження Homo Sapiens в якийсь новий вид? Автор пропонує читачеві кілька можливих сценаріїв. Однак перед тим, як зазирнути в майбутнє, нам пропонується короткий екскурс в минуле. Зокрема, розповідається про те, що в рамках домінуючої сьогодні концепції гуманізму (яким ми його розуміємо, починаючи приблизно з XVIII-го століття) можна виділити три окремих течії: ліберальний гуманізм, соціалістичний гуманізм і еволюційний гуманізм. Якщо коротко, ліберальний гуманізм, до найважливіших атрибутів якого належать такі явища, як права людини, вільна ринкова економіка і демократичне волевиявлення народних мас на виборах, переміг інші гуманістичні течії і, на сьогоднішній день, є панівною світовою релігією (незважаючи на те, що, як і з будь-якого правила, тут теж зустрічається досить винятків). Ключовим принципом, на якому базуються всі гуманістичні напрямки, є непорушна віра в те, що людина є вінцем творіння, а людський досвід - це джерело всіх змістів і всього, що відбувається в світі. Але, з огляду на обставини, наскільки подібний світопорядок довговічний? Сучасна наука доводить, що живі організми є алгоритмами, оброблена різними способами інформація. Люди виконують це завдання на якісно іншому рівні, ніж, наприклад, вовки або метелики, але суть від цього не змінюється. Згідно Харарі, протягом історії також формувалися різні суспільства, від імперій давнини до сучасних ліберальних демократій, які займаються вирішенням різних завдань, пов'язаних з обробкою вхідних даних. Більш того, основна причина, чому ліберальний гуманізм виявився переможцем, полягає в тому, що він, володіючи великою кількістю обробною інформацією і приймають рішення процесорів, а також більш якісними зв'язками між цими процесорами, справляється із завданням переробки величезних масивів даних краще за всіх інших і є сьогодні найбільш успішною системою по обробці даних (data-processing system). Саме ліберальні суспільства найбільш ефективно фільтрують потоки даних і перетворюють дані в інформацію і знання, що, відповідно, веде до прийняття оптимальних рішень. Тут ми і підбираємося до домінуючої ідеї всього твору. Науково-технічний прогрес не стоїть на місці і вже йдуть розробки алгоритмів, які з високою ймовірністю рано чи пізно перевершать сучасну людину в питаннях обробки даних і, при цьому, будуть незалежними від людини. Єдиною істотною їх відмінністю від людської істоти є те, що вони не будуть мати свідомість і, відповідно, у них не буде суб'єктивного досвіду. Виникає питання, якщо основною цінністю в суспільстві майбутнього буде максимально ефективна обробка нескінченних потоків даних, а високоінтелектуальні, нехай і нездатні усвідомлювати, алгоритми будуть в цьому успішніше людини, чи зможемо ми як і раніше залишатися «вінцем світобудови», і чи буде людське життя і надалі вважатися священною? Природно, автор не дає відповіді на це питання, всього лише пропонуючи читачам задуматися над ним і відзначаючи, що картини майбутнього, які він малює в своєму «Homo Deus», є можливими варіантами розвитку подій, а зовсім не пророцтвами. Основною загрозою гуманізму, а значить, нам з вами і нашого сучасного світу, на думку автора, є дейтаізм (Dataism), дітище біології та комп'ютерних наук. Це загрожує змістити гуманізм і людину з його дослідами і переживаннями, що представляють якусь абсолютну цінність. Вже зараз, коли наука говорить, що всі наші емоції, реакції і рішення є результатом біохімічних процесів, що відбуваються в мозку, складно вважати людину якоюсь винятковою істотою, навколо якої крутиться весь процес світобудови. Що ж буде завтра, якщо алгоритми не тільки стануть ще «розумніші», а й навчаться контролювати і легко маніпулювати людською свідомістю? В результаті індивідууми можуть втратити свою унікальність (якщо всі їхні кроки будуть заздалегідь прораховуватимуться штучним інтелектом зі стовідсотковою точністю) і свій особливий статус. Як буде себе почувати людина в світі, в якому алгоритми будуть розуміти його бажання і знати його краще, ніж він сам? Чи виграє людство від такого розвитку подій? Чи не може статися, що при такому розкладі людина в силу своєї непотрібності втратить роль «господаря планети Земля» і умови його життя істотно погіршаться, в порівнянні з тим, що ми маємо сьогодні? Харарі схиляється до думки, що технологічний прогрес вже не зупинити. Втім, люди до цього і не прагнуть, так як сподіваються в результаті знайти щастя, здоров'я, а можливо навіть безсмертя ... На мій погляд, ознайомитися з подібними ідеями дійсно корисно, але не варто занадто переоцінювати науково-технічний прогрес і його темпи. Хто знає, скільки десятиліть знадобиться, щоб суперкомп'ютери та алгоритми й справді стали абсолютно автономними і змогли «управляти» світом? Може бути років 30, може 100... а може за поворотом нас вже чекає якийсь зовсім відмінний сценарій?

Люди вам лише книги з кинообкладинками читати і обговорювати зображення на них.

Ця книга просто неймовірна ! Я була дуже здивована побачити її у віданні, то му що в Європі в освітніх кругах, вона дуже широко обговорюється і має дуже велике значення! А тут бачу, О! вже й в Україні видали українькою - Браво! Дякую за переклад і виданння!