Клара і сонце

Не розумію відгук попереднього читача, таке відчуття ніби він читав іншу книгу (або можливо щось із перекладом). Я читала в оригіналі, і це книга про робота Клару, друга-іграшку, яку купують як компаньйона для дітей. І одного разу Клара зустрічає дівчинку, з якою у неї ніби особливий зв*язок. і звичайно, Клара, як робот, має власне життя та спосіб існування, і вона вірить, що сонце є життедайним для всього на світі, оскільки вона (як робот) живиться від сонячних батарей, які (як я розумію) вбудовані в її шкіру. До того ж, Клара має особливість - вона дуже спостережлива, і оскільки в неї закладені певні знання, як у робота, вона робить свої висновки виходячи із власних спостережень та того набору знань, який є. Книга про відносини, про дружбу, про життя, про віру. І про таємницю та відчайдушну надію. Я очікувала іншого фіналу, тому трохи розчарована, але вже маємо шо маємо, та загалом було цікаво прочитати цю історію.

@Дарина Валентинівна Певно, це нормально, що не розумієте. Автор теж не розуміє концепції роботів та ШІ, на відміну від, e.g., Азімова, Лема. Ви або наділяєте Клару інтелектом — і вона отримує віру, можливість спостерігати і робити висновки і т.п. — і стаєте на стежку визнання рівня інтелекту Клару на рівні аборигену ізольованого острову з відповідним релігійним фанатизмом, не зважаючи на її місцезнаходження в сучасному світі (злий бог — бик; добрий бог — сонце; проведення ритуалу — подорож до хліву задля задобрення доброго боку; неприйняття «небожественного» лікування хвороби; найменування невідомих об'єктів словами з доступного примітивного лексикону, e.g., планшети(sic!) — «прямокутники»). Або відмовляєте Кларі у наявності інтелекту — і тоді ця книга взагалі перетворюється на повну нісенітницю, де набір алгоритмів, котрий управляє роботом, раптово отримує «програму віри» і можливість приймати нестандартні рішенні при відсутності supervised or reinforcement learning.

Книга про неосвіченого релігійного фанатика, що бачить в бику злостиву істоту вважає, що сонце десь відпочиває за обрієм, а замість лікарів, вакцин і ліків Бог виліковує хвороби, антуражем для якого є майбутнє, досить розмито, поверхнево та місцями спотворено описано цим самим протагоністом. Навіть зважаючи на описи навмисно низької якості, деколи зустрічаються непослідовності та алогічності. Твір підсумовується варіацією недолугої тези «раніше було краще» у вигляді відрази до «технологічних новинок». Зважаючи, що автор є нобелівським лауреатом - твір ганебний.