Комплект «Перлини української класики» з 10 книг за суперціною

Собор О. Гончар (336 с.)
Події роману «Собор» розгортаються у середині ХХ сторіччя у селищі Зачіплянка. Серце Зачіплянки — давній собор, який був зведений ще запорізькими козаками і відтоді був мовчазним свідком зміни епох і владарів. Собор обертали на склад зброї, на сховище для комбікорму… Колись величний, а тепер — обшарпаний та вицвілий, він чекає на нову долю. Місцеві горе-керівники жадають знести собор і побудувати на його місці «кафе для трудящих». На захист собору стають студент Микола та дівчина Єлька, у серцях яких ще живуть справжні почуття та щирі мрії…

Чорна рада П. Куліш (400 с.)
На хутір Хмарище до старого Череваня приїздять шановані гості — молодий козак Петро Шраменко та його уславлений батько. У Череванів є красуня-донька Леся. Та рано думати про заручини, коли в країні — Руїна і гетьмани запекло змагаються за право володіння булавою великого Богдана Хмельницького. А тим часом красуню Лесю викрадає шибайголова Кирило Тур. І тільки Петро може врятувати кохану…

Мисливські усмішки О. Вишня (416 с.)
Максим Рильський казав, що Остап Вишня, «світив, як сонце, до нього люди тяглися, як до сонця. Він умів гриміти, як грім, і того грому боялись усі плазуни й негідники». Людина незміряного таланту, засновник жанру «усмішки», автор фейлетонів і гуморесок, які робили рекордний наклад газетам, де їх друкували. Ім’я Остапа Вишні стало чи не найпопулярнішим після Тараса Шевченка. Найкращі взірці самобутнього жанру — у повному обсязі й без купюр! Твори Павла Михайловича Губенка, відомого під псевдонімом Остап Вишня, виходили мільйонними накладами, їх знали навіть неписьменні. Попри це, а може, саме через народну популярність українського автора було репресовано. У радянські часи значна частина «усмішок» Остапа Вишні була заборонена чи понівечена редакторами від влади. До цієї збірки увійшли найпопулярніші та найвідоміші твори автора, які здатні викликати щиру усмішку навіть у найсумніші дні.

Сто тисяч. Вибрані твори І. Карпенко-Карий (320 с.)
Надмірна жага до грошей завжди обертається бідою. Про це не з чуток знає Герасим Никодимович Калитка («Сто тисяч»). Коли гроші стають важливішими за честь та затьмарюють здоровий глузд, людина здатна піти на злочин, як це зробив Терентій Пузир («Хазяїн»). Та буває так, що злочин можна назвати подвигом, і навпаки («Сава Чалий»). І тоді залишається тільки шукати правду, яку давно заступила брехня («Мартин Боруля»).

Конотопська відьма Г. Квітка-Основ’яненко (336 с.)
Смутний і невеселий сидів сотник Микита Забрьоха. Ще б пак: отримати гарбуза від дівчини, до якої так довго залицявся. Усе в ній чудове: і вродлива, і працьовита, і чесна хорунжівна Олена. От тільки сотника не любить. Та ще й має молодого гарного нареченого. Хитрий Забрьоха придумує звернутися до конотопської відьми Явдохи Зубихи. Вона має допомогти йому причарувати Олену. Втім відьми — норовливий народ: роблять не так, як їх просять, а так, як їм заманеться... Також до видання увійшли п’єси «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик», повість «Маруся».

Кайдашева сім’я І. Нечуй-Левицький (320 с.)
Іван Нечуй-Левицький увійшов в історію української літератури як видатний майстер художньої прози. За півстоліття творчої діяльності він написав понад п’ятдесят романів, повістей, оповідань, п’єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей. Найвідомішим твором письменника стала його соціально-побутова повість «Кайдашева сім’я». Твір навіть було екранізовано, а головні ролі у стрічці зіграли відомі українські актори Богдан Ступка і Раїса Недашківська. «Усе змішалося в домі» Кайдашів, коли старший син Карпо одружився з Мотрею. Дівчина — «серце з перцем» одразу не сподобалася прискіпливій свекрусі. Стіни Кайдашевої хати двигтіли від сварок. А коли молодший Лаврін привів наречену Мелашку, то про мир і злагоду забули назавжди! У цій повісті так легко впізнати будні багатьох українських родин. Тут усе як у житті: сміх і сльози, пристрасть і прикрощі, мрії, що розбиваються об землю, і найголовніше — всепереможна любов!

Тіні забутих предків М. Коцюбинський (336 с.)
Родини Палійчуків і Гутенюків здавна ворогували. І чи то так сплелася доля, мов тонкі та плутані гірські стежки, чи то бавилися давні лісові духи, але малий Іван Палійчук закохався в Марічку, двадцяту дитину в родині Гутенюків. Ще тоді, під час їхньої першої зустрічі, щось знали карпатські зорі, щось відчувала сумна та тужлива музика флояри. Віщували долю двох закоханих, чиєму коханню судилося стати вічним. Та чи щасливим?..

Хіба ревуть воли, як ясла повні? П. Мирний (400 с.)
Чіпка змалку спізнав, що таке несправедливість. Коли одні мають усе, а інші — нічого. Коли одні живуть у розкоші, як пани, а інші тяжко працюють, аби заробити на скибку хліба. Він виріс без батька, жив із матір’ю та бабусею. Його називали чортеням, безбатченком. За що? Чому? Ці гіркі питання не давали Чіпці спокою. Він був не схожий на інших. Дивний мрійник із загостреним почуттям справедливості. Та одного разу життя зіштовхнуло його з поганою компанією. Ступивши на кривий шлях, куди він прийде? До жаданої правди чи безславної згуби?..

Василь Стус. Вибране В. Стус (320 с.)
Василь Стус не лише поет рідкісного таланту, публіцист, перекладач і літературознавець — це людина, яка уособила «голос сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності». Майже половину свого життя Василь Стус провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. Поезії, що увійшли до цієї збірки, — найкращі зразки лірики Василя Стуса. У цих рядках громадянські мотиви та біль митця за долю України переплітаються з тонким мереживом любовної лірики і філософськими роздумами про життя й призначення людини. Вірші сповнені надії та сили волі, міцнішої за крицю.

Лісова пісня. Вибране Леся Українка (352 с.)
Цей ліс був сповнений чарів. Дрімають польові русалки, танцює спокусник-перелесник. Там, у серці лісу, у сухій вербі прокинулася навесні прекрасна Мавка і почула спів сопілки. То вигравав людський хлопець Лукаш… Прекрасна мелодія торкнулася того, що колись було Мавчиною душею. У народі кажуть, що лісові духи не здатні кохати. Але Мавка покохала. Так, як не здатна кохати жодна людська душа… («Лісова пісня»). Також до збірки увійшли відомі поезії Лесі Українки та драматичні поеми «Одержима», «Кассандра», «Бояриня», «Оргія».