Луїза Пенні

Автобіографія Луїзи Пенні.

Я мешкаю у маленькому селі на південь від Монреаля, недалеко від кордону з Америкою. Мій чоловік, Майкл і я тримаємо двох рудих мисливських собак. До недавнього часу їх було три. Дві, Мегі і Труді, і ще один пес, Сеамус,якого випадково знайшли хворим на дорозі. Він був в жахливому стані, і, очевидно, провів велику частину життя зв`язаним в сараї. Але не дивлячись ні на що, він був ніжний, добрий і вдячний нам. І ми протягом двох років давали йому любов, їжу та ліки. Він любив м`які іграшки та Труді, вона виглядала як м`яка іграшка. А також Майкла. Сеамус любив і його.
Але, врешті-решт, його органи не могли правильно працювати. Він все ще мав ясний погляд, виляв хвостом. Він був серйозно хворий. І старий мандрівник зробив свою останню поїздку до ветеринара, де його серце зупинилося. Подібно до того, як Гамаш в «Останній милості» описує випадок з його псом, Санні. Також і з Сеамусом.
Роки образ, зневаги і горя. Та все ж Сеамус міг давати нам любов. Майкл і я стали прихильниками SPCA (міжнародне суспільство у запобіганні жорстокості до тварин), і ми не забруднюємо навколишнє середовище. До того ж ми запрошуємо і вас, хоча ми підозрюємо, що більшість з вас вже і так підтримують SPCA або вашу місцеву аналогічну організацію.
Я хотіла б розповісти вам небагато про себе. Я народилася у Торонто у 1958 р, стала журналістом і працювала на радіо в Канадській Радіомовній корпорації, що спеціалізується у важливих політичних новинах і поточних подіях. Спочатку я працювала в Торонто, потім в Тандер-бей, на далекому кінці Верхнього Озера, провінція Онтаріо. Це було відповідне місце для вивчення мистецтва роботи на радіо: брати інтерв`ю і слухати. Це ключ. Хороший репортер мало говорить і слухає. Пильно і уважно.
З Тандер-бей я переїхала до Вінніпега, щоб знімати документальні фільми і працювати в денному шоу на CBS. Це був надзвичайно творчий час з дивно творчими людьми. Але я вирішила, що вестиму ранкову програму, і взялася за цю роботу в Квебек-ситі. Перевага ранкової програми в тому, що вона має найбільшу аудиторію, недолік в тому, що необхідно було просинатися о четвертій ранку.
Але Квебек-ситі запропонував багато інших переваг, і вони компенсували необхідність вставати зрання. Там приголомшливо красиво і майже всі говорять французькою мовою, яку я хотіла вивчити. В ході вивчення я називала квебекцев «добрими гарбузами», замовляла «палаючих мишей» в ресторані (на десерт, звичайно), і просила водія таксі «візьміть мене на війну, будь ласка». Він перевів і запитав «На яку саме війну, мадам?». На щастя витончений і поважний Квебек-ситі має дуже терпеливий характер, і він просто посміхався мені.
Після я працювала в Монреалі, де закінчила свою кар`єру в обідній програмі на CBS.
У тридцять з хвостиком зі мною сталася найпрекрасніша річ. Я закохалася в Майкла, голову гематологічного відділення в монреальській педіатричній лікарні.
Це дивне благословення – знайти любов. Це був мій перший шлюб і його другий. Його перша дружина померла від раку декількома роками раніше, і це вбило його. Сумні і засмучені, ми зустрілися і почалися ніжні спроби залицяння. Обом було трохи моторошно, але ми здолали це відчуття. Ми були щасливі і глибоко вдячні рідним і близьким, які підтримували нас.
Протягом одинадцяти років ми живемо у старому цегельному будинку, в місцевості, оточеній кленовим лісом, горами й смердючими собаками.
Часом я пишу в сльозах. Ні, це не тому що я така зворушена власним твором, це від щастя що я роблю це. У житті журналіста я зустрічала випадки смерті, нещасні випадки і жахливі події, а також інші лиха – відчай і бідність. Тепер, кожного ранку я вмикаю комп`ютер і відвідую своїх уявних друзів, Гамаша і Бювуара, Клару і Пітера. Яке це щастя – писати. Я сподіваюся, що Ви любите читати книги також сильно, як я люблю писати їх.

Винагороди і премії:

«ОСТАННЯ МИЛІСТЬ» (A FATAL GRACE / DEAD COLD)
У списку бестселерів США, Австралії і Канади одна з кращих книг 2007 – журнал «Deadly Pleasures Magazine» – США, Starred Reviews, Kirkus and Library Journal.

«ЩО ПРИХОВУВАЛ НЕБІЖЧИК» (STILL LIFE)
Лауреат престижної винагороди «Энтоні» за кращий дебютний роман в США.
Лауреат винагороди «Баррі», затвердженою читачами «Mystery News» і «Deadly Pleasures Magazines» у США.
Лауреат Dilys Award – 2007, за даними Асоціації книгарень детективної літератури. у Сполучених Штатах книга дуже добре продавалася 2006 р.
New Blood Dagger – 2006 за кращий детективний дебют, винагорода надана Асоціацією детективних письменників Великобританії.
Arthur Ellis Award – 2006 за кращий детективний дебют, винагорода надана Детективними письменниками Канади.
У списку бестселерів Канади і Асоціація книгарень детективної літератури роман увійшов у десятки кращих детективів 2006 року, за версією «Kirkus Reiview».