Закрыть
Восстановите членство в Клубе!
Мы очень рады, что Вы решили вернуться в нашу клубную семью!
Чтобы восстановить свое членство в Клубе – воспользуйтесь формой авторизации: введите номер своей клубной карты и фамилию.
Важно! С восстановлением членства в Клубе Вы востанавливаете и все свои клубные привилегии.
Авторизация членов Клуба:
№ карты:
Фамилия:
Узнать номер своей клубной карты Вы
можете, позвонив в информационную службу
Клуба или получив помощь он-лайн..
Информационная служба :
(067) 332-93-93
(050) 113-93-93
(093) 170-03-93
(057) 783-88-88
Если Вы еще не были зарегистрированы в Книжном Клубе, но хотите присоединиться к клубной семье – перейдите по
этой ссылке!
Вступай в Клуб! Покупай книги выгодно. Используй БОНУСЫ »
УКР | РУС

Издрык Юрко — «Таке»

T A K E
«ТАКЕ» уможливилося завдяки толеранції Маркіяна Іващишина та існуванню м.о. «Дзига». Респект. Дяка. Автор 

ТЕОРІЯ БРЕХНІ

Чому люди брешуть, відомо майже достеменно. Цьому є сонми загальновідомих пояснень, при чин, мотивів. Принаймні на грізне «Чому збрехав?» кожен спроможеться відповісти чи бодай стенути плечима, що і є найправдивішим зізнанням. Але що змушує нас говорити правду? Не піднімаючи погляду, мляво мурмочучи під ніс, за тинаючись... І що таке правда? Калічна сповідь сліпуватого паралітика? Сліпа калька підцензурного автора? Стенограма серця? Кардіограма думки? Правда – як убитий беквокал майже безголосої і позбавленої слуху совісті (правда ж, у метафорах помітно зашкалюють фізичні вади?). Чому вона співає замість тебе? Чому ретельно відвідує репетиції, по суті, не покидаючи ре петиційної зали? Адже ти зроду не замовляв жодної совісті, не добирав слів у називанні й узагалі завжди вважав, що «Правда» – це га зета.

Аж, виявляється, ні. Кажуть, правда – це тип короткотривалої реакції вокабулярного апарату людини на складні взаємозв’язки внутріш ніх фізико-хімічних процесів та зовнішньо го соціально-психічного тла. Хіба може таке твердження містити хоч краплю істини? Яке «зовнішнє тло»? Яке «психічне тіло»? Який вокабулярій? А ще, кажуть, правду можна виміряти. Як рівень алкоголю в крові. Існують детектори брехні (брехні, зауважте, саме брехні, отже, вимірюємо ми все ж брехню і лише опосередковано висновуємо відсоток правди, адже правда не вимірюється, як не вимірюється темрява, скажімо, як не обраховується Ніщо), прилади, які, реагуючи на певні фізіологічні зміни в організмі людини в процесі мовлення, записують ці зміни в подобу сейсмограми. Деякі законодавства визнають покази детектора брехні таки ми ж чинними, як і свідчення очевидця. Мають рацію, зрештою. Яке значення, чия брехня фігуруватиме у вироку: людини чи машини? Детектори брехні варто б перейменувати в генератори брехні, якби лише поняття «генератор брехні» не видавалося таким привабливо узагальнюючим. І справа навіть не в тому, що людину, яка розшифровує сейсмограму детектора, теж тре ба піддавати перевірці на цьому ж детекторі (процес, зрозуміло, безконечний), а в тому, що нікому перевірити сам детектор. Цікаво, що показав биправдометр, під’єднаний до котрогось із Синайських ораторів, для при кладу? Чи до котрогось із євангелістів? Чи не заговорив би тоді Лука, приміром, голосом відьмака Матвія: «Хлопці, Ісус просив вибачити і переказати, що нічого не вдалося»?

А Матвій заголосив би голосом мальованого зайця: «Знаєш, у чому моя проблема? В мене все маленьке – і ручки маленькі, і ніжки, і вушка і носик, і ріжки і хвіст...». А Іван би прорік: «За виняткових обставин щасливий жереб може випасти навіть цілим поколінням, племенам чи народам, і жереб цей кинуто!» А я скажу таке: Говорити правду, вірніше, вміти говорити прав ду – означає володіти найскладнішим інструментом маніпулювання. Нема кращого способу поневолити людину, як бути з нею відвертою. Немає більшого ярма, ніж чиясь щирість. На ній збудовано християнство – найвідвертіше маніпулятивний, наймогутніше маніпулятивний тип міжлюдських стосунків. І я не знаю, хоч це й не стосується теми безпосередньо, чому досі святкується Великдень – день, коли в людства стався викидень і воно виштовхнуло з себе все ще живого Ісуса. А якщо хтось згадає, відповідаючи, що християнство – зовсім не «міжлюдські стосунки», а стосунки людини з Господом, то я тихо скажу: «Заткайся». Заткай свою смердючу пащеку і слухай сюди. Якщо ти хоч іще раз, де-небудь, коли-небудь, із будь-якого приводу, wherever, згадаєш про свої приватні стосунки з Господом, я привселюдно виграю тебе детектором брехні, змонтованим із малоамперних, але високовольтних електро приладів. Приватні стосунки не передбачають жодного «нства». Оприлюднені приватні стосунки – це не інтим, це – порнографія. Що таке зло? Все, що пригнічує в людині бажання сили, жадання влади і, зрештою, саму силу. Що таке добро? Все, що походить від слабкості. Що таке щастя? Коли усвідомиш: щоб бути сильним, не конче бути похмурим; щоб стати слабким, не конче виснажливо вправляти; щоб збагатіти, не конче втратити; щоб збідніти, не конче звеселитися; що справжнє щастя не коштує ані копійки. Недолугі й безпорадні не мусять загинути. Але мусять відбувати покарання на Детекторі брехні (десь же існує той один, справжній). Це перший принцип любові до людини, і його треба дотримуватися. Що шкідливіше за будь-яку брехню? Та сама брехня у вигляді правди. Або навпаки. Що шкідливіше за правду? Сама правда, хоч як це банально. І ще одне: Може, ти так і не допер, про що йшлося. Мене це не обходить. Однак, може, ти застановився, кажу я правду чи брешу? Знаєш, якщо вже ти дочитав до цього місця, тебе це також не повинно обходити. Спи. Наша доля – це порожнеча, знеструмлення і зосередженість Іншої сили. Наш час – лише на усвідомлення того, що це наша власна сила, і жодної іншої сили в світі немає.

Ми тримаємося якнайдалі від блискавиць та діянь, ми близькі до щастя досконалих – зрадливості. В нашому небі роз’яснилося: в нас немає іншого шляху крім безлічі інших. Формула наших страждань – тверде «так» і ніякове «ні». Формула щастя – така ж. Слабкі полюбляють запитання, за які досі ніхто не відважився заплатити, бо в них є слабкість зазіхати на заборонене. Сильних же заборони паралізують. Але думати про силу і слабкість – означає виганяти себе з лабіринту. Лабіринт – наш дім. По-справжньому радісні живуть у його центрі. По-справжньому врівноважені порівну відважують собі самим. Вони не спокусяться забороненим, бо не знають ані спокус, ані заборон. Не для нового слова потрібен новий німий, не для нових полотен – нові незрячі, не для нової музики – нові глухі. А для того, щоб усі новини виявилися жовто-тривожними заповідями і мир увійшов у наші оселі. Але потрібне старе сумління, аби чути голос істини, що споконвіку голосить на кожному перехресті: «Подайте, Кого-Небудь ради!». І конче треба перестати бути ощадним: уся вбогість від ощадності, і кожні злидні – від примноження, відомо-бо: багатіють лише марнотратні. Карочє: зав’язуй жмотитись, кінчай шмонатися, перетирати, скільки бонусів зашамотав. Ніхєра не зашамотав. Зеро пунктів, як на фай лообміннику. Віддай що-небудь. Найкраще – все. Не встидайся своєї зашмарканої душі. То фігня, шо вона убога. Бог любить її так само, як і решту. Я тобі скажу більше: я теж люблю її так само, як решту. Як і свою власну. Запам’ятай: ти нікому нічого не винен. Ти тут для радості. Для радості. Можеш переказати це своїм дітям. Тільки, як наважишся, відімкни перед тим усі доступні детектори брехні.

СЕДАТИВ

Я замовляю спокій, я замовляю тишу. Я перерізаю кабелі телебачення й перекриваю канали телепортації. Я підсмажую мобілку в мікрохвильовці. Я не хвилююся. Мої наміри – макро. Мої маркери – з кров’ю. Моя кров – ефір. Мої генератори вимкнено, мою генерацію знищено, я кайфую у ванні з кефіром. Я розчиняю процесори, оперативку, флешки і різну пофігень у банках з кислотою. Я перерізаю вени дротів, і цифрові шуми стіка ють у бочку з дощівкою (ця дощівка остання: від атмосферних опадів стільки галасу!). Я прагну мовчки фіксувати всі стадії алхімічного шлюбу – розчинення (dissolvere), дистиляції (distillare), сублімації (sublimare), закріплення (coagulare), затверднення (fixare), займенникування (pronômenum) та інші місячні зозульки скраю дупла білочки. Я бажаю тихо звітувати гербаріям. Я зав’язую вживати займенник «я». Протикаю барабанні перетинки джезроталу. Здираю афіші голосних приголосних, змиваю графіті глухих голосних – і в дупло білочки! І в місячну зозульку скраю! І тихо, ша... Тихий шурхіт щастя, що підкрадається, мов убивця. Демонстративно не помічаю. Всі вбив ці надміру інформативні. А чистота леза завжди заляпана сиропом моральних імперати вів. Убивство – не гріх, а порушення обітниці мовчання. Адже смерть така промовиста. Моральні імперативи надто солодкі. А солодощі погано сублімуються, дистилюються тощо. А, а, а. А замовляю спокій. А замовляю тишу. Чому дзеркала голосять, а гучномовці стогнуть? Годі витримати цей смур. А перекриваю газ, водогін, електрику і замуровую вентиляційні отвори. А зупиняю водо і кровообіг. А влаштовую допамінову блокаду і мобілізую сенси. А прагну мовчки фіксувати всіх на стадії алхімічного шлюбу. Ніщо так німо не стікає, як чистий дистилят (хіба сукровиця зі стигм). Ніщо так ефективно не оглушує, як біль. Білі шати смертей. Прозорі стіни тіла. Формалін – універсальний (роз)чинник.

У формаліні прозорішають думки, скальпелі і епітелій апендиксу. У формаліні застигає навіть крик. Краяти желе крику, формувати драглі вереску – яка насолода зрівняється з цим? Хіба перебувати в зіниці урагану, де затихає час, і мряка висихає в сіль. А – хімік. А випарюю декалітри молока, пророщуючи з дна білі вапняні сталактити (лише так можна примусити молоко замовкнути). А – сталевар. А скошую з дахів антени й ре транслятори, а потім спалюю залізне сіно в доменній печі (як жалюгідно жевріє магма інформаційної ізоляції! як глухо розповзаються зозульки моніторів!). І в дупло білочки! І ти хо, ша. А замовляю спокій, тишу дуже голосно. А верещу про це вже стільки років поспіль. А порозсилав голосові замовлення у всі супермаркети і консуляти. А у відповідь – суто мовчанка і рекламний буклет такого приблизно змісту: «Дорогий замовнику! Дякуємо за те, що ви ви брали ООО Вічний Спокій.

Ми постійно працюємо над розширенням асортименту тиші й німоти, відбираючи лише найкращі інгредієнти, що оптимально відповідають критерію ціна/якість. З метою надання Вам оперативної інформації щодо продукції, новинок та акцій, які практикує наша компанія, а також для участі в розіграші цінних призів, просимо заповнити анкету й надіслати її нам. Для нас важливий кожний замовник! Отже, напишіть нам, що так, Ви хочете регулярно отримувати поштою каталог послуг ООО Вічний Спокій, Ви хочете регулярно отримувати дайджест новин ООО Вічний Спокій, Ви хочете регулярно отримувати безкоштовні буклети ООО Вічний Спокій, присвячені випуску новинок та стратегіям майбутнього, Ви хочете бути учасником розіграшів цінних призів ООО Вічний Спокій. Пришліть нам заповнений в такий спосіб купон разом із Вашою адресою, банківськими реквізитами та номером медичного страхування, і буде вам воля. Тихо прощаючись, від ходимо. Ваші назавжди – ООО Вічний Спокій і партнери». По цьому оголошенні справді запала така тупа тиша, що прозорість вікон тіла видалася нестерпно дзвінкою. А зрозумів, що врешті можу промовчати свій месидж, і ніхто цього не по мітить. А можу зосередитися на сірих puzzles власного мозку. А побачив, що до мене підповзайе Йодоване страховисько Й, і від жаху, що воно присмокчеться, й А перетвориться на Йа, заверещав: «Я!!! Я!!! Я!!!». Вето на займенники таким чином було знято. Реєстраційний ритуал від ООО Вічний Спокій не забарився. – Ви замовляли каталог послуг ООО Вічний Спокій? – Я! Я! Я! – Ви замовляли дайджест новин ООО Вічний Спокій? – Я! Я! Я! – Ви замовляли безкоштовні буклети ООО Вічний Спокій? – Я! Я! Я! – Ви хотіли бути учасником розіграшів цінних призів ООО Вічний Спокій? – Я? Я? Я? – Гра починається! І гра почалася. Кожен квант тиші потребував терабайтів рейву, свінгу і прокльонів. Кожна хапка спокою – тонни замовлянь, приказок і військових наказів. Кожна смерть – довічної FM-хвилі.
Я!Я!Я! замовляв спокій і тишу і отри мав ЯЯЯ. Тричі йотована літера – Йог-Сотот, Сатана, зліва в дупло білочки, і к бісу зозуль ки. Врубаємо вселенську дискотеку. Нехай де мони смалять григоріанські хорали, нехай се рафими валять панк, нехай амеби пульсують в ритмі ча-ча, а метаболізм пришвидшиться до нуля. Більше новин в бек-вокалі! Більше воєн-циклонів-банкрутств! Більше маніяків на душу населення! Більше верескливих дітей і гаркавих бабусь! Більше спікерів і райтерів! Вдесятеро – спортивних матчів! Вмега – ток шоу! Вдупу однокласників! Ветеранів, продав ців, контролерів. І менеджерів даждь нам десь. І сектантів-маркетологів. І буклетів жіночих, і прокладок гідравлічних, і крильцями нам махни, о Джа! Більше реггі, раги і ска! Біль ше маріхуани, цикладолу і сиропу від кашлю. І вагонами – шалфею з беладонною. І більше світла-стробоскопів-світлофорів. Більше чаду. Трохи пітьми. Зовсім темно. І коли перегорить останній запобіжник, перед тим, як назавжди зануритися в спокій, ти обов’язково почуєш неголосне «ку-ку». То на кує тобі довгий вік білочка, пролітаючи над дуплом місячної зозульки.

PURPLE FICTION

Прикольно розглядати Євангеліє як літератур ний твір. Уявіть собі рулезну растаманську байку про хлопчика, який виріс, став просвітленим, згодом – гуру, а після смерті – буддою. Щось таке. Але автор на догоду публіці, щоб кожного, так би мовити, пройняло, перетворив байку на пафосний покет-бук, а растамана – на чувака, який всю дорогу ковбасився, шугався, і заги нув на ізмєні в страшних муках.

ТЕОРІЯ СВІТЛА

Часто доводиться чути, як люди кажуть, що от, мовляв, вірю/не вірю в щасливі/нещасливі збі ги, у вдалі/невдалі співпадіння. Ну, вірити чи не вірити – справа особиста, але траплялися збіги напевно кожному. Збіги – це короткі миті прозріння, даровані по сполитій більшості. Бо поодинокі попущені прозорливці бачать світ у той спосіб, що все довкола них – щасливі збіги обставин, чудесні співпадіння, приємні несподіванки і постійне влучання в десятку, власне кажучи, – постійне перебування в десятці, в самому центрі її десятинного ока, – точці, куди потрапляє все світло світу, адже його небагато, адже все світло світу – це тонесенький промінь завтовшки з алгебраїчний вектор, і втрапити в нього, а тим більше, втриматися в його фокусі страшенно важко, майже неможливо… якщо не знати, що решту простору довкола променя займає не темрява, якщо не знати, що довкола нього просто нічого немає, тому крім світла, яке вміщається в цьому найтоншому з можливих променів, нічого більше в світі немає – так от, якщо цього не знати, то звісно, спроби потрапити із суцільного довколишнього мороку в тонюсінький промінчик – практично приречені, а ті рідкісні миті, коли нам вдається потрапити у фокус світла, ми й називаємо спів падіннями. Однак, якщо знати, що крім світла нічого більше немає, то окрім нього просто нікуди буде потрапити: жодних інших просторів і місць у нашому космосі не передбачено. Сподіваюся, не треба пояснювати, що під світ лом я розумію Божу Милість?

Книги этого автора
Ліниві і ніжні. Подробная информация, цены, характеристики, описание.
До книги культового українського автора Юрія Іздрика увійшли найкращі вірші з усіх його попередніх збірок, а також найновіші поезії   Читать далее »
120 грн
Добавить в корзину