Зламані сходи

Андрій КОКОТЮХА: Варто було івано-франківському автору Борису Крамеру (псевдонім Василя Добрянського) поміняти як статус героя, так і правила гри – і маємо детективний роман, за який не соромно. Тут нема правильний поліцейських, які дбають про дотримання законів та працюють злагоджено, точно як у радянських міліцейських «процедурниках». Натомість є сищик-аматор, якому посадові особи, нинішні й колишні, ставлять палиці в колеса. Адже Юрій Холоденко хоче розкрити таємницю зникнення рідного батька, а сталося це сорок років тому. Тому історія в якійсь момент перестає бути локальною, і це – ознака справжнього успішного детективу.

Alona Kurtanich Alona Kurtanich Я хочу поділитися враженнями від читання цієї книжки. Я настільки переповнена емоціями, що заряджаю інтересом до читання всіх оточуючих. Це книга про життя, про реальність буття минулого та сучасність сьогоднішнього. Це книга про сітку відносин та зв'язків, про емоції від щемливого суму до захвату, це політ фантазій, уяви та реальних подій. Насправді після читання «Зламаних сходів» можна написати окрему статтю відгук чи рецензію, бо тут прекрасне все :від гарного літературного слова до останнього постскриптуму автора. Василю, вразили мене так, що не можу оговтатися. Дякую, давно не проживала таких яскравих емоцій.

Petro Parypa 10 січня о 23:22 Оце тільки-но, пів 11 вечора п'ятниці 10 січня, я дочитав детектив Бориса Камера ( він же - Василь Добрянський). Цю книжку я купив під час її презентації в редакції газети «Західний кур'єр» ще восени. Вже й не пам'ятаю, був це жовтень чи листопад. Вона все чекала на мене на видноті, бо я ніяк не міг за неї взятися через журнал « Країна» і на загал брак вільного часу - лишень дочитаю один номер, а там наступного тижня вже новий. Часом на мене чекало неторкнутих й по два нумери. Але «Країна» в грудні зробила павзу до 16 січня, і я за якийсь тиждень чи й менше прочитав детектив Добрянського. Це вже друга прочитана його книжка, тож маю з чим порівнювати. «Зламані сходи» - це, безперечно, роман значно вищої літературної якости за той перший детектив Добрянського. Сюжетна схема побудована за зразком Агати Крісті, а може, й усіх решту майстрів детективного жанру, коли розв'язка настає в самому кінці книжки. Сюжет карколомний, в міру подано соціально-політичне тло, на якому розгортається сюжетна інтрига. І ця інтрига тримає постійно в своїх лещатах. Мова легка, стилістика на дуже доброму рівні, читається на одному духу. Тому раджу всім не оминати цієї книжки Василя Добрянського - вона варта прочитання, як і була варта першої премії конкурсу « Коронація слова». Я тішуся, що Франківщина має такого вправного літератора-детектива. Сподіваюся на його широке визнання.

Прочитала книгу на одному подиху. Дуже цікавий сюжет і гарна мова. Вже неділю не відпускає книга. Є сумнівні моменти в реалістичності, але вони не псують загальне сприйняття.

Прочитала із задоволенням. Розв'язка неочікувана,тримала в інтрижці до кінця.