Іван Тургенєв
Тургенєв Іван Сергійович (1818-1883 рр..) — великий російський письменник. Народився в місті Орел, у дворянській родині. Навчався в приватному пансіоні в Москві, потім в університетах — Московському, Петербурзькому, Берлінському. Свій літературний шлях Тургенєв розпочав як поет. У 1838-1847 рр.. він пише і друкує в журналах ліричні вірші та поеми («Параша», «Помещик», «Андрей» тощо).
На перших порах поетична творчість Тургенєва розвивалася під знаком романтизму, пізніше в ньому переважають реалістичні риси.
Перейшовши в 1847 р. до прози («Хорь и Калиныч» з майбутніх «Записок охотника»), Тургенєв залишив поезію, але наприкінці життя створив чудовий цикл «Стихотворений в прозе».
Справив великий вплив на російську і світову літературу. Видатний майстер психологічного аналізу, опису картин природи. Створив низку соціально-психологічних романів — «Рудин» (1856), «Накануне» (1860) , «Дворянское гнездо» (1859), «Отцы и дети»(1862), повісті «Лея», «Вешние воды», в яких вивів як представників минаючої дворянської культури, так і нових героїв епохи — різночинців і демократів. Його образи самовідданих російських жінок збагатили літературознавство особливим терміном — «тургенєвські дівчини».
Пізніше у романах «Дим» (1867) і «Новь» (1877) зобразив життя росіян за кордоном.
У 1847 році Тургенєв надовго виїхав за кордон: любов до відомої французької співачки Поліні Віардо, з якою він познайомився в 1843 під час її гастролей у Петербурзі, забрала його з Росії. Три роки прожив він у Німеччині, потім у Парижі і в маєтку родини Віардо. Ще до від’їзду віддав у «Современник» нарис «Хорь и Калиныч», який мав гучний успіх. Наступні нариси з народного життя публікувалися в тому ж журналі протягом п’яти років. У 1852 вийшли окремою книгою під назвою «Записки охотника».
У 1850 р. письменник повернувся до Росії, в якості автора і критика співпрацював в «Современнике», який став своєрідним центром російської літературного життя.
Під враженням після смерті Гоголя в 1852 р. він опублікував некролог, заборонений цензурою. За це був заарештований на місяць, а потім висланий у свій маєток під нагляд поліції без права виїзду за межі Орловської губернії.
У 1853 було дозволено приїжджати до Петербурга, але право виїзду за кордон було повернене лише в 1856.
В кінці життя Тургенєв звертається до мемуаристики («Литературные и житейские воспоминания», 1869-80) і «Стихотворениям в прозе» (1877-82), де представлені чи не всі основні теми його творчості, а підведення підсумків відбувається мовби в присутності наближення смерті.
Помер письменник 22 серпня (3 вересня) 1883 в Бужівале, поблизу Парижа; похований на Волковому кладовищі в Санкт-Петербурзі. Смерті передувало більш ніж півтора року болісної хвороби (рак спинного мозку).
