Суворов Віктор

Віктор Суворов (справжнє ім`я − Володимир Богданович Резун) (народився 20 квітня 1947 року). Працював письменником-публіцистом, колишній співробітник ГРУ. Опублікував цикл історико-публіцистичних книг про Другу світову війну, перша й найбільш відома з яких − «Криголам». Автор популярних художніх книг про радянську армію й військову розвідку.
Народився в селі Барабаш Приморського краю в сім`ї військового службовця. Наполовину російський, наполовину українець.

Закінчив Калінінське суворівське військове училище і Київське вище загальновійськове командне училище. Був офіцером управління розвідки. З 1970 року − в номенклатурі ЦК КПРС. У 1974 році закінчив військово-дипломатичну академію.

Був завербований британською розвідкою МІ-6.

За словами автора книги «Останній міф» С. Синельникова, батько Володимира Резуна, як і дід, що пішов з життя раніше, незадовго перед смертю сказав авторові серіалу, що його син «приніс сім`ї більше горя, ніж Гітлер». Проте, сам Суворов це спростовує:
«Ці байки розпускає один колишній гебешник, прізвища якого я не називатиму з гігієнічних міркувань. Мій дід помер 5 лютого 1978 року. А я втік до Англії 10 червня 1978 року. Але я упевнений: якби дід дожив до моєї втечі, то неодмінно помер би, дізнавшись про неї, – від п`янки, на радощах. Тому що дід ненавидів Радянську владу лютою ненавистю і часто докоряв мені: «Кому ти служиш!..». Мій батько − людина, яка прекрасно знає військову історію і зібрав усі (!) книги військових мемуарів. Ще володіє прекрасною пам`яттю, врешті-решт, повністю зі мною погодився. Стверджував у своїх книгах та інтерв`ю, що заочно засуджений в СРСР до страти. За словами Н. А. Петухова, заступника голови Верховного суду Російської Федерації, ця заява не має жодної підстави: Резуна не лише не засуджували, його справа навіть не передавалася до суду.
Він згадав про те, що в 1985 був заочно засуджений до страти за зраду Батьківщині розвідник Олег Гордієвський, але, за його словами, «більше подібних вироків в новітній історії Військової колегії не було». Існують свідоцтва і протилежного характеру.

Тематика творчості.

Художні твори

У художніх творах, першими з яких були «Акваріум» і «Визволитель», автор розповідає про армію і військову розвідку Радянського Союзу. Перші дві книги написані в автобіографічній манері, проте особисті спостереження автора в них настільки переплетені з вигадкою, що відокремити одне від іншого складно; багато коментаторів з числа тих, що служили в армії і спецпідрозділах Росії і СРСР відзначають низький рівень відповідності деталей, що приводяться автором, реальності. «Вибір» і «Контроль» написані вже без претензії на документальність.

Історико-публіцистичні

У своїх історико-публіцистичних творах передивляється причини Другої світової війни. На його думку, основною причиною війни стала диктаторська політика Сталіна, що була напрямлена на захват європейських держав і поширення «Пролетарської революції».
Суворов піддав жорсткій критиці консервативне в радянській історичній науці трактування початкового етапу Великої Вітчизняної війни. На його думку, літом 1941 року Червона Армія готувалася до удару після Німеччини, який мав бути нанесений в липні, а німецькі війська своїм нападом зірвали ці приготування. Нищівні поразки, які потерпіла на першому етапі Червона Армія, В. Суворов пояснює тим, що вона була цілком орієнтована на напад, оснащена зброєю, придатною лише для завойовної війни, і була викрита у момент підготовки до нападу.

Суворов описує Червону Армію як таку, яка безумовно перевершувала німецьку, як по кількості, так і по рівню оснащення. Радянська зброя вважалася принципово кращою. У ході війни загинули лише високопоставлені політпрацівники й гірші представники воєнного командування, і їх усунення відкрило дорогу більш талановитим  воєначальникам. Політична система й система воєнного управління Німеччини описується як зовсім неефективна, вищі керівники Німеччини визначаються як неспроможні до рішення керівних задач.
Книги Суворова, опубліковані в пострадянський період, швидко завоювали популярність, цьому сприяв їх популярно-публіцистичний стиль, а також незвичність концепції. Крім того, повідомлялося про державну підтримку видання його книг. Зокрема, письменник С. Богомолов, автор романа «В серпні 44-го» писав: «Ще на початку 1993 року мені стало відомо, що видання в Росії книг перебіжчика В.Б. Резуна («Суворова») також ініціюється і частково спонсується (виділення паперу за низькими цінами) зверху».
Деякі факти, наведені Суворовим у своїх книгах, спочатку вважалися помилковими, були підтверджені під час розсекречення частини архівів. Наприклад, що приводяться їм дані про загальну кількість радянських танків на 22 червня 1941 року були навіть перевищені. Окремі історики (Мельтюхов, Невежін, Павлова) підтримали частину його концепцій, зокрема, теза про підготовку СРСР до нападу на Німеччину літом 1941 р.

• У 2008 році Суворов брав участь в підготовці пропагандистського фільму «The Soviet Story». Книги Суворова перекладені 23 мовами світу. Автор обіцяв своїм читачам писати по одній книзі на рік.
• «Визволитель» (1981)
• «Inside the Soviet Army» (1982), у США стала книгою місяця, російською мовою не видавалася
• «Soviet Military Intelligence» (1984), російською мовою не видавалася «Акваріум» (1985), Криголам (1968–1981), до 1985 року видавці відмовлялися від її публікації, вийшла частково в 1985–1986, повністю − в 1989 (німецькою мовою), російською мовою в Росії − в 1992 році
• «Spetsnaz» (1987)
• «День «М» (1968–1993)
• «Контроль» (1981, записана в 1994)
• «Остання республіка» (1995)
• «Вибір» (1997)
• «Очищення» (1998)
• «Золотий ешелон» (2000, в співавторстві)
• «Самогубство» (2000)
• «Тінь перемоги» (2002)
• «Беру свої слова назад» (2005)
• «Свята справа» (2008)