Осип Назарук

Осип Тадейович Назарук — український громадський і політичний діяч, письменник, журналіст, публіцист.

Осип Назарук народився 31 серпня 1883 року в м. Бучач в родині кушніра. Навчався в Бучацькій та Золочівській гімназіях. За пропаганду соціалізму був відрахований з гімназії із забороною складати матуру (здавати іспит на атестат зрілості) в Галичині.

Вивчав право в Львівському університеті, в 1908 році закінчив юридичний факультет Віденського університету. У 1904-1905 роках очолював роботу «Січі» (українська студентська організація у Відні). У 1906-1907 роках — голова Львівської «Академічної Громади».

Після вибуху Першої світової війни Назарук тісно пов’язав свою долю з Українськими Січовими Стрільцями і став їх літописцем. У 1916 році у Львові вийшла праця Осипа Назарука «Слідами Українських Січових Стрільців», а у Відні побачила світ його ж книжка «Над Золотою Липою». Донині ці видання залишаються одними з найважливіших та найавторитетніших джерел вивчення історії УСС. Того ж 1916 року у Львові вийшла ще одна книжка — «З крівавого шляху Українських Січових Стрільців», до якої був безпосередньо причетний Осип Назарук. У цю ілюстровану збірку оповідань і описів він вклав багато праці як автор, редактор і упорядник. А роком раніше Осип Назарук видав у Відні «Співанки УСС».

Письменника постійно вабила історична тематика. Його погляд зупинився, зокрема, на двох яскравих постатях минулого — князі Ярославі Осмомислому та знаменитій Роксолані, а також помандрував у часи монгольських набігів. Першою вийшла до читачів у 1918 році «Українська повість з 12-го століття у двох частинах» — «Князь Ярослав Осмомисл». Товариство «Просвіта» нагородило цей твір престижною «Михайловою премією». Літературні критики відгукнулися на книгу Осипа Назарука по-різному. Полеміка між ними не припинялася кілька років. А читачі тим часом дуже активно розкуповували повість, її почали вивчати у школах. У цей період письменник написав ще дві повісті — «Проти орд Чінгісхана» і «Роксоляну», однак видати їх не вдалося: на заваді став буревій політичних та воєнних подій, що охопив Україну.

Після повернення до Галичини у 1919 році він керував Прес-кватирою Української Галицької Армії. Згодом із урядом ЗУНР емігрував до Відня, де видав свій «Конспект споминів з української революції» під назвою «Рік на Великій Україні». В цій об’ємній книзі детально описував події від 5 листопада 1918 до 16 листопада 1919 року. Серед дійових осіб — В. Винниченко, С. Петлюра, інші історичні постаті. У 1971 році побачила світ і двотомна повість «Проти орд Чінгісхана».

Влітку 1922 року Назарук виїхав з Відня до Канади і змушений був залишитися за океаном. У Канаді став відомим співорганізатором гетьманського руху, а в США, куди переїхав у листопаді 1923 року, одна за одною видавав свої книжки і брошури: «Тома Томашевський — піонер української преси в Америці», «Іван Данильчук — найбільший український гуморист в Канаді» та інші.
 
Повернувшись до Львова, Осип Назарук у 1928 році розпочав редагувати газету «Нова зоря» — католицький часопис. Виступав тут з публіцистичними статтями, кращі з них видавав брошурами. У 1930 році побачила світ його доопрацьована протягом 1923 — 1929 рр. історична повість з 16 століття під назвою «Роксоляна. Жінка халіфа й падишаха Сулеймана Великого, завойовника і законодавця». Також у Львові у різних видавництвах вийшли «Вчасна війна в північній Альберті», «Греко-католицька церква і українська ліберальна інтелігенція» та ін. 

Помер Осип Назарук 31 березня 1940 року в Кракові, куди виїхав перед вступом радянських військ до Львова. Чимало з того, що він написав, залишилося в рукописах. Але й твори, що побачили світ, чекала сумна доля. Після так званого «визволення» 1939 року книжки письменника були вилучені з бібліотек і зараховані до категорії націоналістичних. Ім’я Осипа Назарука зникло з літератури. Нині письменник і його твори повертаються до читача.