Стефан Цвейг
Цвейг народився у Відні в родині багатого єврейського підприємця, власника текстильної мануфактури. У книзі спогадів «Учорашній світ» Цвейг підкреслено скупо розповідає про своє дитинство і юність. Коли заходить мова про батьківський дім, гімназію, а потім університет, письменник свідомо не дає волю почуттям, підкреслюючи, що на початку його життя все було так само, як у багатьох інших європейських інтелігентів рубежу століть.
Останні роки першої світової війни Цвейг жив у Швейцарії (1917-1918), а після війни оселився поблизу Зальцбурга. Подорожуючи, Цвейг натхненно складає вірші, а солідний стан батьків дозволяє без ускладнень видати першу книгу. Так з'явилися на світло «Срібні струни». Цвейг товаришував з такими видатними діячами культури, як Е. Верхарн, Р. Роллан, Ф. Мазерель, О. Роден, Т. Манн, 3. Фрейд, Д. Джойс, Р. Гессе, Р. Уеллс, П. Валері. Цвейг полюбив російську літературу ще в гімназичні роки, а потім уважно читав російських класиків в період навчання у Віденському і Берлінському університетах.
Закінчивши Віденський університет, Цвейг вирушає до Лондона, Парижа (1905), подорожує Італією та Іспанією (1906), відвідує Індію, Індокитай, США, Кубу, Панаму (1912). Останні роки Першої світової війни Цвейг мешкав у Швейцарії (1917—1918), а після війни оселився поблизу Зальцбурга.
Подорожуючи, Цвейг з рідкісним завзяттям і наполегливістю задовольняв свою допитливість. Відчуття власної обдарованості спонукає його до писання віршів, а солідний матеріальний стан батьків дозволяє без труднощів видати першу книгу. Так з’явилися на світ «Срібні струни», видані на власні кошти автора. Цвейг ризикнув послати перший збірник віршів своєму кумиру — великому австрійському поетові Райнеру Марії Рільке. Той надіслав у відповідь свою книжку. Так зав’язалася дружба, яка тривала до самої смерті Рільке.
Новели Цвейгa — «Амок», «Сум’ятиця почуттів», «Шахова новела» — зробили ім'я автора популярним у всьому світі. Новели вражають драматизмом, захоплюють незвичайними сюжетами і змушують міркувати над змінністю людських доль. Цвейг не втомлюється переконувати в тому, наскільки беззахисне людське серце, на які подвиги, а часом злочини, штовхає людину пристрасть.
Цвейг створив і детально розробив свою власну модель новели, відмінну від творів загальновизнаних майстрів короткого жанру. Події більшості його історій відбуваються під час подорожей, то захоплюючих, то утомливих, а то й по-справжньому небезпечних. Все, що трапляється з героями, підстерігає їх в дорозі, під час коротких зупинок або короткого відпочинку з дороги. Драми розігруються у лічені години, але це завжди головні моменти життя, коли відбувається випробування особистості, перевіряється здатність до самопожертви. Серцевиною кожної розповіді Цвейга стає монолог, який герой вимовляє в стані афекту.
Новели Цвейга є свого роду конспектами романів. Але коли він намагався розгорнути окрему подію в просторову розповідь, то його романи перетворювалися в розтягнуті багатослівні новели. Тому романи з сучасного життя Цвейгові в цілому не вдавалися. Він це розумів і до жанру роману звертався рідко.
Цвейг нерідко писав на стику документа і мистецтва, створюючи захоплюючі життєписи Магеллана, Марії Стюарт, Еразма Роттердамського, Жозефа Фуше, Бальзака.
В історичних романах прийнято домислювати історичний факт силою творчої фантазії. Де не вистачало документів, там починала працювати уява художника. Цвейг, навпаки, завжди віртуозно працював з документами, знаходячи в будь-якому листі або мемуарах очевидця психологічне підґрунтя.
У 1920-30-ті роки у багатьох західних письменників посилюється інтерес до СРСР. Вони бачили в цій країні єдину реальну силу, яка може протистояти нацизму. Цвейг приїхав в СРСР в 1928 році на урочистості з нагоди сторіччя від дня народження Льва Толстого. Цвейг досить скептично оцінив бурхливу бюрократичну діяльність керівної верхівки радянських республік. В загальному, його ставлення до Країни Рад можна було тоді охарактеризувати як доброзичливо-критична цікавість. Але з роками доброзичливість зменшувалася, а скептицизм наростав. Цвейг не міг зрозуміти і прийняти обожнювання вождя, а брехня інсценованих політичних процесів його не ввела в оману. Він категорично не приймав ідею диктатури пролетаріату, яка узаконювала будь-які акти насильства і терору.
В 1934 році, після приходу Гітлера до влади в Німеччині, Цвейг залишає Австрію і вирушає до Лондона. В 1940 Цвейг з дружиною переїжджають до Нью-Йорка, а 22 серпня 1940 — до Петрополіса, передмістя Ріо-де-Жанейро. Відчуваючи жорстоке розчарування та депресію, 22 лютого 1942 року Цвейг і його дружина прийняли смертельну дозу барбітуратів та були знайдені в своєму будинку мертвими, тримаючись за руки.
