Джеймс Фенімор Купер

Автор 33 романів, Фенімор Купер став першим американським письменником, якого беззастережно й широко визнало культурне середовище Старого Світу. Бальзак, читаючи його романи, за власним визнанням, гарчав від задоволення. Теккерей ставив Купера вище за Вальтера Скотта, повторивши у цьому випадку відгуки Лермонтова й Белінського, який взагалі уподібнював його Сервантесу й навіть Гомеру. Пушкін відзначав багату поетичну уяву Купера.

Професійною літературною діяльністю він зайнявся порівняно пізно, вже в 30-річному віці, і взагалі немов би випадково. Якщо вірити легендам, якими неминуче обростає життя великої особистості, свій перший роман («Обережність», 1820) він написав, заключивши парі з дружиною.

Народився письменник 15 вересня 1789 року у Берлінгтоні (штат Нью-Джерсі). Дитинство провів у прикордонному Куперстауні, заснованому його батьком. Навчався в Єльському університеті, служив на флоті. Одружившись у 1811 році, присвятив себе родині, сільськогосподарським та суспільно-політичним інтересам Куперстауна. У 1820 році склав для дочок традиційний роман моралі «Обережність» (Precaution). Відкривши в собі дар оповідача, написав роман «Шпигун» (The Spy, 1821), заснований на місцевих переказах. Роман отримав міжнародне визнання, і Купер перебрався з родиною до Нью-Йорка, де незабаром став помітною літературною фігурою й лідером письменників, які ратували за національну своєрідність американської літератури.

Роман з куперстаунського життя «Піонери» (The Pioneers, 1832) відкрив тему американського фронтіра і вперше представив Натті Бампо, єдиного у своєму роді американського героя. Найбільш популярні романи Купера «Звіробій» (Deerslayer, 1841), «Останній з моґікан» (The Last of the Mohicans, 1826), «Слідопит» (The Pathfinder, 1840), «Прерія» (Тhe Prairie, 1827), що утворюють епопею про Шкіряну Панчоху, оповідають про нестримну втечу мисливця і слідопита Натті Бампо від колонізації.

Роман «Лоцман» (The Pilot, 1823) з його незабутнім головним героєм був першим з численних творів Купера про пригоди на морі. «Історія американського флоту» (History of the Navy of the United States), 1839, свідчила про прекрасне володіння матеріалом і закоханість автора у мореплавство.

Його політична алегорія «Монікіни» (The Monikins, 1835), п’ять томів подорожніх нотатків (1836—1838), памфлет «Американский демократ» (The Атегісап Demoсrat, 1838) та соціальні романи, наприклад роман про земельну ренту «Сатанстоу» (Satanstoe, 1845), свідчать про те, що він був гострим критиком американського життя в його переломний період.

Останні дванадцять років життя, найбільш зрілі та плідні в його творчості, письменник провів у Куперстауні. Сімнадцять об’ємних літературних творів, написаних автором за цей час, присвячені трьом темами: морю, кордону і громадянській критиці. Помер Купер 14 вересня 1851 року.