Закрити
Відновіть членство в Клубі!
Ми дуже раді, що Ви вирішили повернутися до нашої клубної сім'ї!
Щоб відновити своє членство в Клубі — скористайтеся формою авторизації: введіть номер своєї клубної картки та прізвище.
Важливо! З відновленням членства у Клубі Ви відновлюєте і всі свої клубні привілеї.
Авторизація для членів Клубу:
№ карти:
Прізвище:
Дізнатися номер своєї клубної картки Ви
можете, зателефонувавши в інформаційну службу
Клубу або отримавши допомогу он-лайн..
Інформаційна служба :
(067) 332-93-93
(050) 113-93-93
(093) 170-03-93
(057) 783-88-88
Якщо Ви ще не були зареєстровані в Книжковому Клубі, але хочете приєднатися до клубної родини — перейдіть за
цим посиланням!
УКР | РУС

Франсуаза Бурден

Франсуаза Бурден - Незнакомка из Пейроля
Уривок з роману
Франсуаза Бурден - «Рука в руке»
уривок з книги
Франсуаза Бурден

Дитинство Франсуази Бурден було не просто незвичним, а навіть незвичайним, оскільки її батьки були оперними співаками. Найбільш ранні її спогади пов’язані з неймовірними декораціями, чарівною музикою, розкішними костюмами… Разом з сестрою вона грала, примірюючи ці костюми, і думала, що доросле життя – це справжня казка.

Але казка закінчилася, коли Франсуазі було 10 років. Її батьки розлучилися, і реакція дівчини на це була важкуватою. Як усі підлітки в подібних випадках, вона намагалася бути якнайбільше «поганою»; батько прозвав її «Руйнівник». Вчилася вона теж дуже погано.

Невідомо, чим би це все закінчилося, але в її житті було дві пристрасті, які допомогли Франсуазі примириться з дійсністю.

Одна з них – коні та їзда верхи – могла би стати її справжнім покликанням, і світ ніколи не узнав би письменниці на ім’я Франсуаза Бурден, але в ті часи жінкам було дуже важко потрапити у світ кінного спорту.

Іншим захопленням Франсуази стали книжки. Її батько мав чудову бібліотеку, Франсуазі та її сестрі було дозволено брати все, що вони хотіли. Дівчинки мали звичку читати загалом усе, що написав той чи інший автор. Таким чином вона прочитала всього Моріака, Бодлера, Толстого, Достоєвського, Сартра, сестер Бронте, Золя та Гюго. Наслідком цього став незбагнений потяг до творчості, а почала Франсуаза, як і всі підлітки, з дуже поганих віршів.

ЇЇ батько був знайомий з президентом Гонкурівської академії, він показав йому вірші Франсуази. Ця людина належала до покоління, що вміло говорити щиру правду с гумором і тактом. Він назвав 15-річну дівчинку «колегою», дав кілька корисних порад і порекомендував їй писати далі.

Перший роман Франсуази, майже цілком автобіографічний, головною героїнею якого була 20-річна дівчина, був куплений і прийнятий до друку аж у першім видавництві, якому вона його запропонувала. Франсуаза була на сьомому небі від щастя, проте головний редактор трохи «заспокоїв» її, сказавши, що він особисто не вважає книжку гарною, але сподівається, що в подальшому вона стане писати краще.

Другий її роман також був опублікований в цьому видавництві й невдовзі екранізований. Франсуазі тоді ледве минуло 21 рік, життя здавалося їй легким і приємним, але радість була зіпсована смертю її батька.

Невдовзі Франсуаза вийшла заміж і стала матір’ю двох чарівних донечок. Вона навіть зараз вважає їх головним успіхом у житті.

Сімейні турботи, переїзд до іншого міста, облаштування нового будинку і нового життя надовго відірвали Франсуазу від творчості, але весь час вона відчувала, що чогось бракує в її прекрасному, влаштованому житті. Вона вирішує повернутися до світу літератури.

Це було вже не так легко, Франсуазу Бурден вже встигли позабути, і вона розсилала свої рукописи до великої кількості видавництв, навіть не сподіваючись на відповідь. Але одразу два видавництва придбали два її романи; а потім вона знову стала працювати на телебаченні.

Її пощастило в кар’єрі, але це зруйнувало її шлюб. Доньки її зросли і стали самостійними. Франсуаза оселилася у Нормандії, в сільській місцевості, у великому будинку, звичайно, зі стайнями. Вона написала тут багато романів, и майже всі вони екранізовані на телебаченні і в кіно.

Франсуаза Бурден говорить зараз про себе: «Моє життя нагадує подорож до Країни Чудес, наче я знову в своєму чарівному дитинстві, і зараз моє єдине бажання – щоб пригода продовжилася. Життя письменника, на межі з реальністю, це інколи справжня маленька казка».