Володимир Обручев

Володимир Обручев — російський геолог, палеонтолог, географ, письменник-фантаст, академік АН СРСР.

Народився 28 вересня (10 жовтня) 1863 року в селі Клепеніно (нині Тверська область) в родині відставного полковника, чия сестра була дружиною академіка Сеченова. Після закінчення училища в місті Вільно в 1881 році продовжив навчання в Петербурзькому гірничому інституті. У 1886 році закінчив інститут, після чого, за пропозицією талановитого викладача І. Мушкетова, взяв участь в експедиції до Середньої Азії.

Досліджував геології Сибіру, ​​Центральної та Середньої Азії, відкрив кілька хребтів в горах Наньшань, досліджував нагір’я Бейшань. У 1892-1894 Обручев брав участь як геолог в четвертій експедиції Григорія Потаніна. У 1890-х Обручев займався проектуванням Закаспійської та Транссибірської залізничної дороги. Перший штатний геолог Сибіру.

З 1901 по 1912 Обручев працював у Томському технологічному інституті і був першим деканом його гірського відділення, з 1918 по 1919 — професором Таврійського університету в Сімферополі, з 1921 по 1929 — професором Московської гірничої академії. У 1930 році з ініціативи Обручева на базі Геологічного музею Петра I засновано Геологічний інститут. З 1930 року Обручев був головою Комісії з вивчення вічної мерзлоти, з 1939 — директором Інституту мерзлотоведення АН СРСР. З 1942 по 1946 — академік-секретар Відділення геолого-географічних наук АН СРСР. З 1947 — почесний президент Географічного товариства СРСР.

Володимир Опанасович вів просвітницьку роботу серед молоді, в тому числі, підтримуючи контакти з шкільними колективами віддалених районів СРСР. Автор праць з геологічної будови Сибіру і її корисних копалин, тектоніки, неотектоніки, мерзлотоведення. Автор науково-популярних книг, науково-фантастичних романів: «Плутония» (опублікований в 1924), «Земля Санникова» (опублікований в 1926).

Жив Володимир Обручев в Москві на Кузнецькому Мосту в прибутковому будинку Хомякова. Обручев помер 19 червня 1956. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі.