Юлія Крьон

Юлія Крьон — австрійський автор. Народилася в 1975 році в місті Лінц на Дунаї. Зараз працює тележурналісткою у Франкфурті на Майні та паралельно присвячує себе написанню романів.

Свої дитячі та історичні романи, як і романи у стилі фентезі вона видає під різними псевдонімами: історичні романи та дитячі книги (Julia Kröhn), фантастичні романи (Leah Cohn), екзотичні сімейні саги (Carla Federico), сімейні таємниці (Sophia Cronberg), детективні романи про твори мистецтва (Katharina Till).

Автобіографія

«Я народилася у 1975 році в місті Лінц (Австрія). Моєму захопленню — розповідати історії — майже стільки ж років, скільки й мені. Ще маленькою дівчинкою я заявляла, що коли-небудь стану письменницею, тому що мені в голову приходило величезна кількість ідей.

Після перших, швидше невдалих, спроб я написала в чотирнадцять років свій перший закінчений роман — на механічній друкарській машинці, звук якої розносився на весь будинок. Надалі моя робота йшла значно тихіше — спочатку на електричній друкарській машинці, потім на комп’ютері, а зараз на ноутбуці, але задоволення від самого процесу зовсім не зменшилося. А коли до задоволення приєдналися відповідні якість та навички, то цього вистачило, щоб книжку побачив світ. Після низки публікацій у невеликих видавництвах у 2005 році був виданий Engelsblut — мій перший роман, опублікований великим видавництвом.

Вже кілька років авторська діяльність є моєю основною роботою. Проте раніше мої романи з їх героями змушені були ділити мою увагу з отриманням освіти та роботою, яка приносила гроші. З 1994-го до 2000-го року я вивчала в Зальцбурзі теологію, філософію та історію. Після декількох років в якості наукового співробітника в університеті мені раптом захотілося чогось абсолютно нового і я вступила на курси тележурналістів. Я проходила практику в декількох місцях, потім була волонтерська діяльність, а незабаром мені запропонували посаду у Katholische Fernseharbeit у Франкфурті. В якості редактора мені довелося займатися різними форматами телепередач, такими як: короткі репортажі для ранкового випуску RTL-Morgenmagazin, прямі трансляції богослужінь для каналу ZDF, рецензії на фільми для каналу Pro 7 або ток-шоу N24 Ethik зі священиком братом Паулусом Тервітте. Над двома останніми програмами я продовжую працювати дотепер: по-перше, щоб тримати для себе цю двері відкритими, а по-друге, щоб знаходити баланс між письменницькою діяльністю та іншими заняттями.

У 2010 році я отримала міжнародну літературну премію CORINE в категорії «Приз публіки» (Publikumspreis) за бестселер Im Land der Feuerblume. Без сумніву, в той час це стало вершиною моєї письменницької кар’єри. Цей зоряний час запам’ятається назавжди. Однак справжнє щастя в моїй професії полягає в іншому — в безлічі маленьких досягнень, які приносить із собою кожен день, при подорожах по все новим і новим художнім всесвітам, у боротьбі за художній стиль, при спробі охарактеризувати дійових осіб і вдихнути в них життя або ж майстерно вплести історичні факти. Все це, безумовно, титанічна праця, але вона приносить мені величезне задоволення.

У моменти, коли я не працюю і не пишу, то із задоволенням проводжу час граючи на фортепіано, здійснюючи пробіжки і гімнастику, багато читаючи і переглядаючи DVD з американськими серіалами. А ще я люблю подорожувати. Після низки поїздок у далекі країни (Непал, Чилі, Ізраїль, Занзібар) найбільше задоволення мені приносять подорожі Європою. Найчастіше поїздки поєднані із вивченням фактів для мого наступного роману. Моїм улюбленим місцем для подорожей є Франція: кілька місяців я жила в Парижі, а острів Корсика вважаю одним з найкрасивіших місць у світі.

З 2001-го року — з деякими перервами — я живу у Франкфурті на Майні, ае намагаюся розпланувати час так, щоб регулярно їздити до Австрії, де зустрічаюся з родиною і друзями, а також згадую, як це насолоджуватися смаком національних «борошняних виробів».

З березня 2011-го року письменницька діяльність стала для мене другим заняттям у житті не тільки за значимістю, а й за кількістю задоволення, яке воно мені приносить. Саме тоді з’явилася на світ моя дочка Ліліт Теадора і відразу внесла сумбур в мій налагоджений письменницький день.»