Закрити
Відновіть членство в Клубі!
Ми дуже раді, що Ви вирішили повернутися до нашої клубної сім'ї!
Щоб відновити своє членство в Клубі — скористайтеся формою авторизації: введіть номер своєї клубної картки та прізвище.
Важливо! З відновленням членства у Клубі Ви відновлюєте і всі свої клубні привілеї.
Авторизація для членів Клубу:
№ карти:
Прізвище:
Дізнатися номер своєї клубної картки Ви
можете, зателефонувавши в інформаційну службу
Клубу або отримавши допомогу он-лайн..
Інформаційна служба :
(067) 332-93-93
(050) 113-93-93
(093) 170-03-93
(057) 783-88-88
Якщо Ви ще не були зареєстровані в Книжковому Клубі, але хочете приєднатися до клубної родини — перейдіть за
цим посиланням!
УКР | РУС

Елспет Купер

Елспет Купер — «Дикая охота. Посланник магов»
уривок з книги
Елспет Купер

Елспет Купер народилася і виросла в місті Ньюкасл-апон-Тайн. Ще в дитинстві, читаючи перед сном Айвенго, вона полюбила книги, і через роки написала власний роман.

Автобіографія

Я народилася в 1968 році в Ньюкаслі, і з того моменту як навчилася читати не розлучалася з книжками, а також намагалася писати власні розповіді. У дитинстві батькам не доводилося змушувати мене сісти за домашнє завдання — навпаки, їм не вдавалося відірвати мене від нього.

Перед сном мені читали Айвенго - думаю, саме завдяки цій книзі я полюбила епічні пригодницькі твори. Коли мені було дев’ять, наш учитель, бородатий гітарист, прочитав нам поему Беовульф. На його подив, я попросила його позичити мені книгу, а закінчившись, перейшла до творів Сьюзан Купер, Алана Гарнера і іншим книгам для школярів, які я тільки могла знайти в місцевій бібліотеці.

Коли мені було 12, я знайшла серед книг свого батька Одіссею і Ілліаду — і в той момент вирішилася моя доля. Мене заворожив процес складання слів в речення, які потім складалися у мої власні історії.

У 19 років я відмовилася йти в університет, на велике розчарування батьків, і замість цього влаштувалася на роботу в малнькую фірму, що займалася програмним устаткуванням. Пізніше, коли я просунулася на посаді і стала зустрічатися з клієнтами, то зрозуміла, що моїх ораторських здібностей явно недостатньо для цієї ролі.

У 1997 році я переживала розрив з хлопцем. Це був важкий період у моєму житті, і саме тоді я почала писати історію людини, замкненої в темній камері і не здатної впоратися і зрозуміти силу, яка живе в ній — звичайно, це була метафора, я просто намагалася викласти на папері те почуття, яке відчуває дівчина з розбитим серцем.

Тоді я ще не розуміла, що написала перші рядки своєї майбутньої книги. Наступні десять років я то додавала до рукопису нові глави, то видаляла їх, то забувала про неї на кілька років - немов Пенелопа зі своєю вишивкою. У 2004 році мені поставили діагноз — розсіяний склероз. У мене були проблеми з балансом і дотиком, тому я багато часу проводила, сидячи на місці. До того часу мій рукопис вирос до розмірів книги, і я вирішила закінчити її. Я поняття не мала, чи захоче якесь видавництво опублікувати її чи ні, але я більше не могла ігнорувати своє творіння.

Коли я нарешті дописала цей роман, він виглядав недуже. Більш ранні глави не узгоджувалися з більш пізніми, сюжет місцями був змазаний, і я розуміла, що рукопис треба доопрацювати, а можливо і повністю переписати. Так я і поступила. Двічі. І те, що вийшло в підсумку ... йшло з самої глибини мого серця. Я не можу по іншому описати це почуття. Мені більше не хотілося нічого в ньому міняти.

Але все ж деяких персонажів потрібно було доопрацювати, і я продовжила писати. Деякі сцени, а часом цілі глави йшли врозріз з основним сюжетом. (Я творча людина, точніше - неорганізований любитель нелінійного порядку. Ви б жахнулися, побачивши мою кімнату в той час, коли я писала першу книгу. Будь-яка нормальна мама влаштувала б прочухана за таке. Мій новий офіс виглядає куди краще, але бояюсь, що це ненадовго). Я й не помітила, як почала працювати над продовженням книги.

Мої проблеми зі здоров’ям і 4 години, які мені доводилося витрачати щодня на дорогу до роботи, змусили мене звільнитися і я почала присвячувати весь час своїм книгам. Як раз в цей час одне видавництво дало мені можливість не тільки займатися улюбленою справою, але ще й отримувати за це гроші. І чому я не подумала про це раніше? Зараз я живу в Нортумберленді разом з чоловіком і двома дітьми в будинку, повному книг. Сподіваюся, що незабаром на полицях стоятимуть і мої романи.