| ❦Малявка | Повідомленнь: 10508
| Книга Бориса Грінченка "Під тихими вербами" .До книги увійшли дві повісті :"Серед темної ночі" та продовження повість " Під тихими вербами" ще добірка оповідань: "Без хліба", "Екзамен", "Сама,совсім сама", "Каторжна", "Олеся", "Украла", "Батько та дочка", "Дзвоник" та " 9 січня", та поезія автора.У книзі Грінченко не торкається проблем інтелігенції, а всю увагу віддає селу, яким воно поставало на рубежі віків з усіма своїми складними й болючими процесами. У центрі обох творів родина селянина Пилипа Сиваша, людини зі старосвітськими поглядами, чесного, працьовитого господаря. "Дочок у Сивашів не було, але троє синів, як соколів — Денис, Роман і Зінько" — починає свою розповідь автор. І саме життєві шляхи синів, їхні долі автор живописує уважно й послідовно, у стилі повісті-хроніки.Справжніми перлинами серед оповідань Грінченка є твори про добре відоме йому село, сільську недолю — особливо про трагізм становища незахищеної, бідної і самотньої людини "Без хліба" (1884) та "Каторжна" (1888). Окремою сторінкою малої прози Бориса Грінченка були твори про шахтарів Донбасу, їхню каторжну, небезпечну для життя працю, поневіряння їхніх сімей, у першу чергу дітей: "Батько та дочка" (1893), "Серед чужих людей" (1889). В оповіданнях Грінченка розкриваються насамперед соціальні причини (безземелля, визиск властей, злидні), які гнали селянина на шахти. Письменник розкриває деморалізуючі риси шахтарського побуту: пияцтво, "бруд і гидоту", аморальні явища.У прозі дедалі більше утверджується імпресіоністична психологічна новела, в якій, відкидаючи описовість і докладну оповідність, головний акцент зроблено на внутрішньому стані людини, на її індивідуальній, осібній психології.
Дилогія "Серед темної ночі" (1900) і "Під тихими вербами" (1901) — результат майже десятилітнього художнього досвіду Грінченка як поета, прозаїка й драматурга, а також етап його світоглядного поступу як просвітника, народника. Письменник показує, як серед темної ночі селянської неосвіченості, тяжкої праці задля шматка хліба й породженої цим озлобленості, жадібності, черствості, а також розтлінного впливу солдатчини й міста, відбувається на селі процес духовного звиродніння людини, деградація особистості. Руйнуються патріархальні основи, взаєморозуміння батьків і дітей, калічиться людська доля. Ці реалії життя тогочасного села роблять неможливим й особисте, родинне щастя людини. І під тихими вербами вірної любові чи краси товариських взаємин проростає зло неуцтва, темряви й забобонності, примножене громадянською та економічною безправністю селянина, владою грошей.Фінал повістей трагічний. "Пропащою силою" (злодієм) стає селянин Роман Сиваш (від природи допитливий, енергійний, гарний парубок). Назавжди скалічене життя красуні — наймички Левантини. Головний герой повісті "Під тихими вербами" Зінько Сиваш (поетична, романтична натура), котрий, як і Марко Кравченко з "Сонячного променя" та Демид Гайденко з повісті "На розпутті", є речником авторських поглядів, гине, переможений обставинами нерозумно влаштованого суспільства, темрявою неуцтва й забобонності селян (ненавмисне отруєний найближчими людьми). Справа, за яку Зінько поклав своє життя й хист (протистояти соціальній несправедливості, просвіщати, обороняти селян, згуртувати їх на боротьбу за громадянські права), зі смертю героя зупиняється на півдорозі.Найдокладніше і найяскравіше простежено в першій повісті — "Серед темної ночі" — образ середульшого брата, Романа Сиваша, чи, як він сам починає себе величати "по-міському" — Сивашова. Розбещений і морально спотворений солдатчиною й прикладами "легкого" життя в місті — у швейцарах, наглядачах, — він, повернувшись додому (бо як ледаря, безвідповідальну людину його скрізь виганяли), не хоче жити трудовим життям. Мужицька праця видається йому надто важкою, не гідною його особи. Він мріє про службу, де можна брати хабарі, "соблюдати свої інтереси" й не трудити рук.Стосунки між Романом і його родиною — старим батьком, братами — дедалі більше загострюються. Денис починає підозрювати брата, і то цілком справедливо, у крадіжках (пшениця, кожух, потім сало), а батько твердо відмовляє ледареві й п'яниці у його частці господарства. Впійманий на крадіжці й приведений братом Денисом до волості, зганьблений на все село, вигнаний з дому, Роман іде до міста. Тут і розгортається його нехитра епопея. "Легка" й прибуткова служба чомусь не йде до конокрадів. Нещадні вороги селянства, руйнівники його добробуту й самого життя, конокради свідомі того, що й з боку селян не матимуть пощади, якщо потраплять до їхніх рук. Тож війна йде на смерть.У другій повісті дилогії на перший план виходить образ Зінька Сиваша; ширше змальована й сільська громада у протистоянні двох полюсів: багаті хазяї й трудові низи. Сім'я Сивашів, "осумнівши" після заслання до Сибіру на каторгу Романа, розпалася: Денис, відділившись, дедалі більше багатіє й черствіє, водить "кунпанію" лише з бага-тирями й властями (процес над Романом, де він був основним обвинувачем, йому не пошкодив, "бо раз, що з батьківщини більше припало, а друге — всі знали, що він сам і впіймав Романа").
Зінько очолює бідніших, засновує для них касу, просвіщає, вчить грамоті, навчає, як відстояти свої права. Допомагає йому й освітлює життя дружина Гаїнка, жінка доброзичлива, чутлива до кожного щирого слова. Подружні стосунки Гаїнки й Зінька змальовані поетично, із замилуванням, навіть з певною часткою ідеалізації (сцена на пасіці й ін.).
Багатирі бояться Зінька, його проникливого розуму, його впливу на селян. Громада під впливом молодшого Сиваша дедалі сильніше опирається нахабним діям багатіїв. Протистояння загострюється, і під тихими вербами знову й знову чиняться звірячі злочини (вбивство Панасом та Іваном Момотами третього брата — Грицька — за десятину землі).У кінці повісті "хазяї села" розправляються і з Зіньком — його побито до півсмерті. Тяжкий стан героя ще погіршується через знахарчине зілля. Сцена прощання Зінька з рідними й близькими носить символічний характер. Книга досить нелегка емоційно але спонукає читача а саме зокрема мене саму до глибоких роздумів та співчуття .На мою думку такі книги потрібні видавати бо це наша українська класика ,яку необхідно знати та розуміти.  
|
|
|
История увлекательная,ориентирована больше на подростков...этак если тебе лет 13,то прежде чем приступать к мирам Стивена Кинга вполне сойдёт почитать "ДСД")) 
Есть в этой книге детская наивность из "Гарри Поттера" и также улавливается почерк Кинга,его "Тёмной Башни",даже название мальчиков одинаковое...у Кинга Джейк,у Риввза Джейкоб...обое имеют схожий функционал) 
Те кто пойдёт в кино,останется с вопросами...так как Фильм будет иметь продолжение,как и книги и закончится он только на части этой истории)Ну а я возьмусь читать второй том "Город пустых")) 
Помаленьку приступаю к 3 тому этой Истории и по моим ощущениям на 3 томе всё и закончится,скорее всего...хотя с петлями во времени можна запрыгнуть и в будущее,а не только в прошлое и настоящее...возможно в 3 книжке и отправятся этак в 2143))По этой теме можна чуток историй сочинить,хотя автор в книге и даёт отсылки к загадочному прошлому (не такому и далёкому) цивилизации людей,в которой было немало странных людей...гигантов,но у него это только намёки...люди,которые копают эту тему,имеют разные доказательства... 
А читать про необычных детишек весьма увлекательно... 
Этим к сожалению грешит Голливуд из-за невозможности выделять Большие Бюджеты на несколько фильмов...По этому перекрутят историю и запихнут 3 книги в 2 часа!!! 
