На його обличчі була печать смутку, а в очах — глибока серйозна мудрість. Було в ньому щось від диявола. Було в ньому щось від святого. Здавалося, він давно вже знав свою долю. І долю тих, кого зустрічав на своєму шляху. Йому пам’яталися обличчя ніжної Мері і непокірної Бели. І та дуель з Грушницьким. І все, що сталося з ним. Все, що турбувало його душу. Печать фаталізму і готовність поставити на карту власне життя. А вам відомо його ім’я? Печорин. Чи був він героєм? Якщо і був, то втомився від цього тягаря...
Про автора:
Михайло Лермонтов — з тих геніїв, які народжуються раз на епоху і перевершити яких практично неможливо. У десятирічному віці він складав п’єси для домашнього театру і в оригіналі читав французьких, німецьких та англійських класиків, прекрасно малював. П’ятнадцятирічний Лермонтов написав поему «Демон», двадцятирічний — драму у віршах «Маскарад», двадцятичотирирічний — роман «Герой нашого часу», який увійшов до золотого фонду світової літератури.
