Егоїстичний ген

Ну що ж, книга все ж таки скоріше цікава, ніж нудна (для тих, хто цікавиться предметом). Щоправда, український переклад читається відчутно важче, ніж російський варіант. Тому усім попереднім коментаторам, хто просив книгу російською мовою, раджу читати її у перекладі Наталі Фоміної. Тепер по суті. Хоч і після прочитання кількох перших розділів стає зрозуміло, що Докінз далі оперуватиме тими ж методами та принципами (а особливо теорією ЕСС) для доведення тих чи інших гіпотез, однак наявність математичного апарату їх доведення (зокрема Теорії ігор) дозволяє якісно унаочнити, як саме автор дійшов тих чи інших висновків. Звісно, найкраще для сприйняття йшли живі приклади із комахами, птахами та іншими живими прикладами, тому що теоретичні викладки доволі сухі. У самій книзі, як у мережі часто закидають автору, забагато самого Докінза. Від сприйняття тексту відволікають його постійні нападки на своїх колег та опонентів: десь його невірно зрозуміли, десь його ідеї неправильно протрактували, а хтось – узагалі мало не невіглас, і теорія його невірна в принципі. Також відволікають численні відхилення від теми (що автор хоч і визнає в останньому розділі книги, однак про це не шкодує, а навпаки дозволяє собі ще більше відступити від теми), повторення, а також розлогі примітки. Після таких моментів іноді важко було повернутись до того, про що ти читав власне до них. Мені здається, що книгу цілком можна було би скоротити наполовину, видаливши всю цю «воду». Щодо видання: книга надрукована та видана якісно. Щоправда, довелося запальничкою підплавити закладку, оскільки вона торочилася (не прошита унизу). Хоча, можливо, то поодинокий випадок. Також, зважаючи на кількість та об’ємність приміток, на мою думку, варто було би після кожної «зірочки» в тексті шляхом зноски вказувати номер сторінки, де розташована примітка (або оснастити книгу двома закладками). На жаль, українське видання рекомендувати не можу, оскільки читається воно важко. Але Клубу однозначно дяка за спробу видання науково-популярної літератури.