Століття Якова

Що таке життя ваше?
Пара, яка з’являється на хвильку, а потім зникає.
Соборне послання апостола Якова, 4, 14
Чуєш, як грає цвіркун?..
Слухає небо крізь ніч
Серце комахи.
Невідомий японський поет ХVІІІ ст.

1
«Який же я старий, — думає Яків. — Який старий, Боже мій!» Він щойно захитався біля порога своєї хати. Щоб не впасти, вхопився за одвірок. Світ кудись поплив. Не здивувався — так бувало вже не раз. Дивина в іншому — він раніше ставився до цього якось інакше. Простіше. Начеб не помічав. Удавав, що не помічає. Заточився, то й заточився. Старий, от і все.
А тут щось кольнуло наче, різонуло, в серці чи коло серця. От іще. Він отак упаде, серце спиниться, не одразу і знайдуть. Али тоді йому буде байдуже — знайдуть ци нє, а тепер —
не байдуже.

«Доки живий», — думає Яків. Авжеж, доки живий. Треба йти. Йти? Куди?