«Маятник Фуко» (1988) — історико-детективно-філософсько-пародійний роман. Назва твору походить від фізичного досліду, проведеного вченим Леоном Фуко у 1851 році, який за допомогою маятника довів, що Земля обертається навколо своєї осі.
До редакції міланського видавництва «ґарамон», де працюють три інтелектуали з енциклопедичними знаннями — Казобон, Якопо Бельбо та Діоталлеві, полковник у відставці Арденті приносить рукопис своєї книги, у якій він начебто розкрив таємницю ордену тамплієрів. Наступного дня Арденті зникає за загадкових обставин, і трійця працівників видавництва вирішує відродити «задум» — справжню історію ордену тамплієрів, а також визначити їхню місію. В результаті виходить, що усі визначні події в історії Європи так чи інакше пов’язані з реалізацією «задуму» тамплієрів. Автор, перелицьовуючи історію, показує, на що здатні люди заради ідеї, а?також на що може перетворитися бажання людини пізнати сенс буття.
