Комплект: Привіт, незнайомко + Усі мої рани

Привіт, незнайомко (392 c.)

Кохання зовсім не сліпе. Воно просто трохи недобачає

На Сейді Монтґомері зненацька звалилося все: ось вона святкує найбільше досягнення, пройшовши у фінал конкурсу художників-портретистів, — а тоді отямлюється в лікарні зі сліпотою на обличчя. Вона може бачити, проте всі обличчя схожі на шматочки пазла, які ніяк не хочуть складатися в одну картинку. Уявіть, що намагаєтеся читати книжку догори дриґом та ще й іноземною мовою — тепер Сейді так бачить обличчя.

Дівчина бореться за омріяну перемогу в конкурсі та піклується про старенького собаку Арахіса. Ще й переживає сімейні негаразди. Начебто цього всього замало, додаються два чоловіки, у яких Сейді… закохується? Чи ж це просто фізичний потяг? Або спроба втомленого мозку забути про проблеми? Гіршого часу для заплутаних почуттів і не дібрати.

Якби принаймні щось у житті Сейді було хоч трохи гаразд, вона впоралася б. Та це все вже занадто. Однак іноді для того, щоб знайти, треба припинити шукати. А деякі люди з’являються лише тоді, коли на них зовсім не очікуєш.

Чи зможе Сейді поглянути на життя інакше та досягти своєї мети?

Усі мої рани (456 c.)
Сімнадцятирічна Шарлотта Девіс — понівечена. У свої роки Чарлі вже втратила більше, ніж інші втрачають за все життя. Проте вона навчилася забувати й відпускати: скло, що врізається в шкіру, випалює смуток — і зрештою в душі не залишається нічого, крім спокою. І ти вже не думаєш про батька, якого забрала річка. Або найкращу подругу, що пішла назавжди. Чи матір, яка зреклася тебе…

Після кожного нового шраму серце Чарлі дедалі твердішає, та водночас ще дужче болить. Чи вдасться їй не переступити небезпечної межі — натомість відшукати дорогу назад? Чи зможе понівечена дівчина знайти своїх людей і залікувати рани — фізичні й душевні?