Свято Дня Всіх Стихій закінчилося, та легше від цього не стало. Навіть той факт, що я, Дарина Лукіна, іномирянка і не за своєю волею адептка Академії Стихій, тепер вже не вигнанка, мене не надихає — складно радіти життю, коли Каст, «король» нашого факультету і син бога Вогню за сумісництвом, пообіцяв добити, а не домогтися, а загадковий куратор першого курсу Еміль фон Ґлун проявляє інтерес, який я собі ніяк не можу пояснити. Навіть більше, майбутні індивідуальні заняття з лордом Ґлуном лякають мене до тремтіння. Але шляху назад немає, а якщо так, то не залишається нічого іншого, як продовжувати боротися. І довести, що дівчата з Землі не здаються!